• Яковенко Наталья Николаевна
  • 1994
  • 32

Украинская шляхта с конца XIV до середины XVII ст. (Волынь и Центральная Украина) автореферат диссертации для написания диплома, курсовой работы, тема для доклада и реферата

Украинская шляхта с конца XIV до середины XVII ст. (Волынь и Центральная Украина) - темы дипломов, курсовиков, рефератов и докладов Ознакомиться с текстом работы
Специальность ВАК РФ: 07.00.01 — История Коммунистической партии Советского Союза
  • Реферун рекомендует следующие темы дипломов:
  • Формирование Елецкого, Ливенского и Курского уездов
  • Реферун советует написать курсовую работу на тему:
  • Еврейское население на украинско-белорусских территориях в первой половине
  • Реферун советует написать реферат на тему:
  • Конфликты между православным духовенством и евреями
Поделиться с друзьями:

Полный текст автореферата диссертации Яковенко Наталья Николаевна, 1994, 07.00.01 — История Коммунистической партии Советского Союза

р /жститут 1ст0рп укрлкпи млн укрлпш

1 В Од

' и ОНТ На правах рукопису

П1 ¡93'}

якове! I ко

Накимя Мпколашна

украшська шляхта 3 кшця xiv до середини xvii ст. (волинь 1 центральна укра1па)

07.00.02. - 1с юр1я Украпш

Авмрсферат диссртацм на злобупя паукового ступеня док гора ¡сторнчних наук

Кпш 1994

Дисертац1ею с монограф1я

Работа викокана в 1нституп iCToptY УкраУни HAH УкраУни та

в I нети тут i украУнськоУ археографП HAH УкраУни

OiiuiaHi опоненти:

1. Доктор 1сторичних наук, акадеьпн HAH УкраУки 1саевич Ярослав Джтрович

2. Доктор 1сторичних наук, проЛесор, член-кореспондент HAH УкраУни Иевченко Фед1р Павлович

3. Доктор 1Сторич1п:х наук, npofecop Ковальсыотй Микола Павлович

Провiдна орган!зац1я - Лъв1вськиЯ ун1верситет in, 1в.Франка

Задаст Б1дбудеться иб .П .¿i.ü'j. 1991 р. на -засадами спец1ал1зованоУ ьченоУ ради Д 016.31.01 в шститутх i'cTopii УкраУни HAH УкраУни за адресо»: 252001, КкУв -1, вул. И.Гру-шевського, 4.

3 дчсертац1сю !.:ожна ознайокктися у б1бл10тец! 1нституту icTopii УкраУьй: HAH УкраУни за адресов: 252001, КиУв - I, вул. М.Групевського, 4.

Автореферат роз1слажй........тгглвд. 1994 р.

Вчений секретар г

I. ЗАГЛЛШ ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Налрцм посл1Д*е"ь, з яким пов"язана дисертац1я, отримав у cyv.tciiiii n-iyMi назву "icTopiY Я TeopiY ел1т". Концентрований in-T0{>ec до л1дерських груп сусгильства, 4ункц1бю яких е регулюван-ня соц1!1льиих систем, нам1тився у европейськ4й теоретична думц! з остшшьоУ чнврт! XIX - початк1в XX ст., коли погляд на ¡сто-рiю як на глобальний прогросивно спрямований процес став поступа-тися плюрализму YY смислових Ыторпреташй. Спроба ун1версальноУ модел1 ел1таризму була запропонована, зокрема, шмецьким философом ipiftpixoM HiiDüO (1044-1900), який пов"язував симптоми cycnt-льних криз з домЫувапням "морал! нев1льник1в", тобто етичних tii-Tüimifl, пластипих загалу. Вип^сть мае над нелерес1чникт ¡ндив1да-ми, на його думку» гальмуе моральна вдосконалення, занпжуючи його критер1(, натом!сть иисунення одиничних особин ("надлюдей"), на-д!лених особливоп "життевою силою", змогло б прокласти шлях появ! майбутньог "аристократ духу", що здатна витворити нову шкалу вартостей i тим самим оновити людство (власне цей аспект н1цшеан-сько1 ф1лосск]ськоУ утопН', зазнавши тандетиЯиоТ пропагандистсь-koY обробки, дав cyuhobiflomt насл1дки у с?£ииистськ1й доктрин! Дру-roY cuStoboY вНши).

Зпачний вплив на становления П1сля1ицшеанських теор1й ел!та-ризму справили прац1 ¿.ранцузько-1тал1йського соц1олога В1льфредо Парето (1048-1923), н1мецького ф1лософа Освальда Шпенглера (1G80-1936) та ¡спанського ф1лософа Хосе ОртегиЧ-Гассета (1883-1955). Так, Шпенглер руш1йною силою в динам tut кожного сусгнльства вважав два елттх "пориостани" - аристократ!» i дух!вництво, котр) вит-ворюють стрижневий каркас його культури - замкнутого орган1зму, який, на думку ф1лософа, формуе духовну едн!сть t ц!л1сн!сть (ко-локтивну "душу") конкретного народу; з аристократ1ею Шпенглер по-в"язувдв станоплення i [унмионування 'ЧдеТ власност!", а з духовенством - просв1тнип.ько-1деолог1ч1!! функцП.

3 1ыенем Парето поп"я:шне вперше запроваджене ним поняття Ициркуляц1/ ел!т". На думку вченого, кожне сусп1льство - це свого роду шрнм1да, вершину hkoY складав соц1ально-пол!тична ел!та.

Доки вона е життездатною, тобто волод!е достат :ьою гнучк!стю для утримання влади, у сусшльстгн збер!гаеться стан р1вноваги. Проте рано чи пiз!ю перх!вка втрлчас Ti прикмети, що привели YY до л1-

дсрства, сск1лы:и п плип'ом часу з не! перестаоть тдс^в.тгися еле-!.:<л;ти 1мкче!.':п ¡: |.с?«ттсядатн1, а г.одночас ^шы/уеться цог.лнв на 1уип к1с1;с активного попоЕнення э низ1В. Упоь (льнешгя регулпсчо-го кругооб1гу призмс-ить 7,0 поручения сусгильнсн [Лвяопаш, бо элемент;: з низЫ, гсдопуч'еи! до ел1ти, персгворюяться на м гю-те.'и'Лйннх конкуректн). В1дтак 1<яг1слсусг.1лышх утшонь або к катак;пзм!в до влади приходить нова ел¡та, снроможна га перни час встановитп рлвновагу, п;о протримасться дота, доки знову но станс порушуватнся процес оновленни ("ц.:; куляцп") сл!т.

Б1д час ¡и пояр/ вIдоилх праць ОртегиЧ-Гассета "Дегуман1за-ц1я (.«хтецтва" (ХС25) I "Ковстання »/ас" (1929-1930) уеталилося пни загальноприйняте розумшия ол!т як мощностей, ч;о ьитнорюють найгИль:;! зд^бну до ¡сторичнот пшиативи частику сусгпльетва, спромстну усвхдомлено визначати папряни ссц1ально'1, полИ'ичноТ та культурно! ор1снтац1 V, I са;/е то;/у (а но в силу станових чи соц!альн'.!Х при1>1лс1'6) ^ормують його кор1вний продарок, соручи на себе оо'ов"язок виконання новних загальнонац101:альнпх завдань.

У блигтаий до сьогодоиия час одним з найавторитетнших теоретике олггаризку вважають алгл1йського ¡сторика й ссц1олога Арнольда ТоЙнб1 (х!;Ю-1У75), котрий поняття "цивШзопаност!" стотохпкпав з т:и<:ш р1внем розвитку сусглльства, коля и ньому в,ке видтшася псвна група людей, зь1льнеиих В1д ьеобх1дност1 дбати про забезпечекнл сво1'х подл ¡них життсвих потреб: служител! культу, про^[ ееIйнI ноУни то;цо. Подал ь-лу еволюц:ю таких суспиьсть 41! "локальних 1И1ПЛ1зац1й" ТойнСП пгв"язуе власае з цими мерзостями (за його термIпологIсю - "творчою слитою"), обов"яз!<ои якях е лидерство у сятуацшх "виклику", тобто загроження з боку природного середовища, експансп ¡сторичних сус1Д1в, ре;пгишо1 ди-скримЫац1У тощо. Якщо "творча ел1таи здатна до адекватних д1й у загро.т.ен1й ситуац:!-, як! мобШзують "пшртну б1льиисть" I дають сусп1льству внутр1пппй ¡мпульс до самоутверждения, воно ^ункщо-пуватиме або й прогресуватиые як життездатке. У протилежису ви-падку в соц!альному oprani3i.it починають накопичуватися аномалГ!, котр"1 вре;ит1 призведуть до його заьепаду - результату безеилля або с&чозаспокоеност: ел!т.

Предметом поважшх досл1д>:ень на Заход1 ним! с проблематика, поз"язана з роллю ел!т у модерних сусп1льствах з точки зору пол1-толог!!. яку Ц1кавлять породовс1м процеси контролю гад политикою,

мехам 1зм;1 ган1пулвпаши масамн, пляхи (¡[ормування громадянського суешльстяа i i'.oro полгп-.чноТ культур-/. то::',о. Водночас I'oiUTi.n lc-торнчна couioJiorin яияпллс 1пл1>:;г:о1г.!Я ¿нторес до nj облом «Тормуяа-иня кииональноТ i дер:?;Л1Н01 cni;,o.vocTi та политично? cat.'oi донти-r1. iK-ii;i "f У сусп!льстяах раннъо'.'одерного часу, ыдэтовхутэчнсъ г!д уч;о акс 1очатпч;ю1 тези, зг>дно гз якою кохпа сошальна сп1ль:юта •тр.'.'ПЛМЮ 1?у|!КЦ10нус Л11!.'!0 ТОД1 , КОЛИ D llHi ИОруЧ Э еТ!!ОГраф1Ч1П'.Ы

колвхтипом ("народною i.'.acow") icnye активна иенгпсть 1"ел1та"), яка уевir.or.wio вияначае нчпрями соц1алм!оУ opicMT.ini i'l

;Га {'.tksw-o' до KOHKfOTiю-iсторичних лослiл^-онь. »атерЬал!,

ГО ДОТИЧНО псрчгукусться I Я ;.'K;aiiICI,!t0!0 icTOpiCW, СТаМОВЛОШШ

яо! uom;li'f'0 yen ¡домленого ел ¡тарняму добр« простереться п поль-C!i-:i" icToriorp'if i У. Енток!! иь о го яв:::'-а сягачть кппш /Т X - початку XX ст., погГ'яяуйЧИсь з Towicio, котра отрни.чла назпу i оореда-!:г.:чноУ. IT ■г<зо;>атик лыипськиЯ про^есор Станислав ЗчгаоРськиЯ (1£-7б-1УЗб) надставляв "лппю i вторичного пронесу", тобто дина-м1ку icTopiT як наел¡док сгпидН пасипних лчдсыг.:х мае та енер-гь'тих груп чи 1Ндии1д1в, нотою яких е здобуття влади, а споьу-

коп - пчв'П вии1 ¡доТ поаачасовоУ ьартост!, р-зчьикаки й снмвола-р

ни яких noisi .чиступають (для порпмльня i.:oxna зазначити, ;;;о п!д по'.итним впли:"~м польського неоромантизм буя: написак! panni ripaui В"ячеслаил Липинського, наприклад - в!дома монограМя про .'¿ихаД.чл Кричепського). Характер!«?, мгалом для польськоТ icTopio-rpaiJiT 1нал1стлчний" [-акурс погляду на минуле, никликаниЯ пот-робою пояснити miyTpisHii причини падения Роч1 Посполитот, продик-туваз 1Пдсиле1иЯ iнторес до YT "полгтичного народу" - шляхатськоТ перстзи, започатковатей неоромантиками i продовжниЯ у 20-30-х роках розцвiтом жанру пол1тичноТ 6iorpa'?'iT та досл1 дтеннями родо-вих просопогра*¡чних груп. РуГГе.тсм, э якого до аляхетськоТ проблематики був запровадгмгай соц1 олог!чниЯ п ¡ДХ1Д, стала появи kim-

т-

Пор. для прикладу алал1Э цих проблем стосовно Сх1дноТ Свропи

ХУП-лУЦ.1 СТ.: Concepts of Nationhood in Early Modern Europe / Ed. by Ivo запас and Frank E.Sysyn.- Canbrid^e,Ua3a., I9SS (Harvard Ukrainian Studies. Special 1звие. - Yol.X, » 3/4)i Rethinking Ukrainian History / Ed. by I.D.Rudnytaky. - Edmonton,I98l( The Mobility in Ru33ia and Eastern Europe / Ed. by Ivo Banac and Paul Bushkovitch. - New Haven, 1903.

о

Погляди С.Закшевеького викладен! у двотомнЮ o6ipi;i його ста-

Ги Al (ДЖОЯ ЗайОНЧКОВСЬКОГО "Glonme elementy kultury s rlacheckie,1 w Pola ce i Ideología a etruktury apoleczne" (Вроцлав, 1961).

Впродовж 60-00-x рок i в коло проблем ще дужче розишрилося за ра-хунок дослгджень економ1чноУ icTopi'f шляхти, сфори i"¿ св!домос-tí й способу мислення, пол1тичноУ та побутовоУ культури, соц!а-льноУ стратиф!кащУ тощо. Нин i в ц1й д1лянц1 нагромаджено об"ем-ну суму i конкретних спостережень, i синтетичних узагальненъ, представлених у лрацях Владислаьа Чашпньського, Анджея Вича-нського, Яреми Мацшевського, Збигнева Куховича, Гонр1ка Ольшев-ського, Юл1уша Бардаха, Януиа Таэб1ра, Яна Дзенгеловського, Яна Длугоша, Генр1ка BicHepa, Генр1ка Литвина та 1н.

■ Чималий науковий потенциал налрацьований t у вивченн! 1сто-ptY ел1т Рос)йськоУ держави, хоча ракурс зац!кавлень росШських вчених дошн! лишаеться дещо одновшЛрним: 1сторичн1 ел1ти роз-глядаються головно кр1зь призму Ух вкладу у 1;ункц1онувашш широко взятоУ держави, П управлшського аларату, д!яльност1 придво-рних та бюрократичних владних структур i груп тощо. Абстрагую-чись bíj; величезного числа суто генеалог!чних розв1док, можна говорити про концептуально-новий етап ел1тарноУ 1стор1У, розпо-чинаючи з появи прдць С.Б.Веселовського, особливо "Иссло дова!гия по истории класса служилых землевладельцев" IM..I969) - системного дослхдження соц1альноУ природа проптрку, який л1г в основу ма-йбутньоУ дворянськоУ страти. Величепний вклад у вивчення IcTopiY рос!йських княжих, боярських i бюрократичних ел1т був зроблоний, починаючи з 70-х pOKÍB, працями 0.0.3им1на, В.Л.ЯШна, В.Б.Кобр!-на, Ю. Г. Алексеева,' М.С.БичковоУ, В.Д.Назарова, Н.О.ДсмидовоУ та íh. Приемно в1дзначити 1 внесок киУвського 1сторика В.Т.Ульянов-ського в досл1дження пол!тичних П031Щ1Й протодпорянських груп Ро-с1У початку ХУЛ ст.1

Усшхи студ!й над украУнськими ел1тними групалги поки що скро-мн!ш1. Нова украУнська 1стор1ограф1я у пер1од свого становления спиралася на позитив1стську в!з!ю icTopi'f, для якоУ спец1алып!й 1нтерес до проблематики ол1т був чужим (ця нех1ть посилювалася t романтичпо-народницьким св1тоглядом М.I.Костомарова та В.Б.Антоно-

тей "Zagadnienla hietoryoine", ьиданому у Львов1 в I90B р. Ширшо про нього ДИВ.: Sreniowaka К. Stanielaw Zatreeiraki.- I¿dí,l956. L Ульяновский В.И, Российские самозванцы: Лжедмитрий I. - К., 1993т

-С.125-169..

вича). Переконаним адептом класичного позитив!зму був М.С.Грум-вський, котрий як !сторик до кИщя киття лишався в парадигм!, концептуально сформульован!й Огюстом Контои ( Гербертом Спенсером в !деях "порядку й прогресу", з яких 1ибито постають систсматазо-ван! у справяньому, себто позитивному знанн1 закони поступальоо-го розвитку сусшльства. Так зван! "мал! революцГ<", завдяки яким воно еволюц!онув, периодично висувають своУх "героУв", але т1 е лише запотребовашм продуктом середовиша й епохи, тим часом як справзипй "герой !стор!У", альфа й омега ¡сторичного процссу - це народ. Прикладно ж до УкраТни поняття "народу" в баче<ш) Груиевського ототояпозалося з по!шттям сслянськоУ маси (.на думку О.Й.Пр!цака, селоцентрична в!з!я "!даУ народу" була запо^ичена Грушявським В1Д Михайла Драгоманова, котрий епернв сфор-.улювпз концепцию укра'пгц!в як "плеСейськоУ пацГУ")1. Роль вмрх верств в вторичному розвптку УкраУш М.С.Гру.аевськкй в идло'.^у оцит-вав негативно, в1диоддчи Ум роль посерсдшка, через якого чуя! "мае! наро.щНй" впливи проникали в УкраУь-у, деФормуючи г.пецев! сусп1льн1 в!дносини й Формой сусп}лыюго побуту.

Саме така оценочна модель була покладсна в основу рад^ись-ког !стор1огра$1У, допошшвшись П1дкресленим акцентом на класо-всму антагон! зм1, що на довг! роки перекрило влях проблематиц! ел1тарпзму в якос?! строго досл1Д!Г,щькоУ, хоча автори деьких пряць ^ОЛ.Баранович, Д.1.Мияко, 1.П.Кр:т"якевич, Ф.П.Шевченко) оперували великим фактичт'.м матер!алом з ¡стор:У становпх верх!в. Першим симптомом вшз!лЫ1е;шя В1Д уперодтепост! до даноУ пробле-ми, п;о упемопитьлювало пауков! поеуки, мояна вважати нгапчено в остакн! роки пробудхення ¡нтересу до б!ограф 1чного жанру в !сто-р!огра^Н. Зрозум^ло, п;о в поле Гюго зору потрапили перш за всо пометил постат1 з ел!тарних страт: К1из!, военачальники, геть-мани, вим;а стариина, герковн1 ¡ерархи та !нтелектуалы1! л!дери^.

* Пр!цак 0. 1стор!ософ!я Михайла Грушевського // Грушевський Ми-хайло. 1стор!я УкраУни-Руси. Т.1: До початку XI В1ка. - К., 1991. - С.ХПУ-И,.

Пор. книги: Толочко П.П. 1сторичн! портрета. 1з !стор!У дав-ньоруськоУ ! ввропейськоУ пол!тики Х-ХП ст.- К.,1990; Котляр Н.Т-., СмолиЙ В.А. История в жизнеописаниях. - К.,1990; 1стор1я УкраУ;м в особах 1Х-ХУШ ст. - К., 1У93.

Homítiioio под1ею в переосг.глслепн! гпдход1в до моделювання владних структур, а в1дтак i млсця в них ел1ти стала, на думку автора цкх рядк1в, дос! належно не поцшоваиа рецензента;«; книга О.П.Толочка "Князь в Древней Руси:власть, собственность, идеология" (К. ,1992). Автор розглядас феномен княжм влади i шсце князя в сусгплы:о:/у устроУ Рус i з точки зору тогочасних потеста-pmix доктрин, пар&тсльпо рсконструюючи :.чфолог{чно-р::туальну роль правителя i його влади не як пол)тичного 1нституту, а як сакрально! категор!Y, маг!чно пов"язаноУ з землею, що довгропа oni-ц! рода, з якого bíü походить. Релптеи цнх уявлень Толочко вба-час у пропаганд! колективкпх fopy. влади, яка в ХП-ХП ст. вико!у-вала 1Туш:ц1Ю "эагальнородовоУ 1доолог11", культивуючи ¡дею "ро- " _ динност1" кпядих в!дносин i накладавчи своУ стандарта i на пове-дшку ел1ти, i на загальну сусшльну св1до.м¿сть КиУвського riepi-оду.

Останнím часом YiocMUBcn такок !нтерсс до проблеми укра'ш-ськпх кодерних ел1т з боку в1тчизняних пол1Толог!в, культуроло-ríB та |Млосо{}в Vnop. праЦ1 О.В.Б1лого, О.В.Гараня, О.С.Забуж-ко, В.А.Потульницького, М.Розушого та iu.), як! в1дштовхуються в 1д постулату, и,о в 11 св i часи ел1та не тальки згуртовуе сощуы у певну пол1тичн! систем, аде й впзначае над^Ьнальне обличчя куль-тури в широкому значенш понлття.

Еез сушпву, велику роль у появ! таких акцент1в в1д1грало падпшя 6ap"epiB mis cbítobom та украгнською теоретичною дуг/кою, зокрема - здобутками украУнознавчих студ1й за рубежом. У конкретно- iстор'.'.чних доелдо.еннях внх^дтш поэтовхом штересу napyrtix-hoi украУн1стики до проблематики ел1Т ¡.¡ожна вва.ч:атн, хоча й з певною долею умовкост1, принципи дертавницькоУ школи в украУнсь-к1й 1стор!ограф11, започаткованоУ працями Вячеслава Дшинського. липинський впер:ие посл1довно наголосив, ;; о "народ" с сукушпстю ycix сощилышх груп, як "трудовоУ инси", так i елхти (.в термшо-лог1У вченого "пров1ДНоУ версви" чи "правлячоУ верстви"). функция ел1ти - забезпечити эакошпетъ i стаб1льшсть влади, утримуючи сусп!льство В1Д ai-iapxiY й хаосу i виступаючи, таким чином, у рол1 основноУ державотворчоУ (а, отже, i нащотворчоУ) сили, бо, за висловом Липннського, "...бупти низ ¡в можуть валити дерлави, але з н::х по ni одна нова держана в cbítí не повстала"-1. Проявом здо-1 Липинсыаь. В. Листи до брат1в-хл1бороб1в про ¡дею i opraüisaiiiio укра'п л.кого монарх!зму. - Bijienb, 1У20. - С.Х.У1.

- ? -

рового зшття народного органхзму, за липкнсъким, с те, по nosi напрями думапня i нов1 потреби виштовхукть на поверхню kobi М nosi "активн1 MenioocTi",ЯК1 за!;мають м1сце-колиганьоУ верхiвкл. В1дтак pyx icTopi'f - цэ контакт mik ¡снуючими й потонц1йними ол1тами, що виступають у рол! (:ого руиШмх чинншпз*. В якост! ¡сторичного прикладу своеУ схеми гипкнський використав поьедЬь ку иляхти в переломну добу Лмелымччини. Еволющя дер;»'лвотво-рення, прострочи в{д "козацького автономхзму" до "унезалсжнен-кя Укр;:11.и", стала можливою, на дамку вченого, ззвдяки глубокому политичному перевороту, привнесено:^ п козацьке серодови-шр покозаченою шляхтою - пол1тично изготовлении, озбросжм державном сводом!сто класом, який BKyni з представника'.'и стараинк з 1газ1В витворив нову пров!дну всрству козацькоУ доркави.

Вплнз ЛипинськогоИсторпка присутиiй, принаймиi у вибср! тематики, У од!Пй> з найпом^шких праць про добу Хмелыг/.ччулм -ккиз1 5ренка Сисина "¡'Лж Польшею i УкраУною: дилема Ада-va Киселя. хбОО-ХббЗ"^. Kpi3b призму пол1тичноУ rtiorpatfi'i украУнського магната автор розглядас основоположнх проблеет поличного гит-тя УкраУни з погляду позищй украУнських пляхетськкх верхлв; не-розп"яз;ог "далему" Киселя Bin оцпдае як ментальной К0Н!?Л1КТ !.■ iж полiтичною лоялыпстю украУнських cepxis, що усвхдомлювали себе частиною "пол1Т1!ЧноУ нац1У" Речх ПосполнтоУ, i Ухньою нащональ-ною сам0св!Д0Ы1стю, прив"яза1пстга до'власноУ 1сторичноУ традиц1У, мови, звичаУв, церкви. Окрхм згаданоУ книги, Сисину налетать чис-ленн! cTaTTi й розп$дки, прнсЕЯчеш мшпзу paimix форм нац!она-льноУ св¡домоетi украУнського народу ХУЛ ст.. причому у конн1й з праць вчений у тому чи 1нвому ракурс1 торкаеться позищй шляхет-ських ел!т.

Перераховуючи вклад заруб1жних досл1дник1В у вивчення 1ето-ричпих ел!т УкраУни, ни Hi вже не мояна проингути увагою фундаи/е-нталып прац1 Джорджа Гаецького i Зенона Когута про адмЬЦстра-ц1ю, устр:й i старп!инськ! кола Гетьма;с!^ю1 U978; 1У88), Ореста Субтельного - про природу мазепинського сепаратизм на загально-

1 Anaiii3 сощопол!тичних та 1сторичних погляд1в В.Липинського див.: The•Political and Social Ideas of Vjaieolav lypyna• Ьу5/ Ed. by J.Pelenaki (Harvard Ukrainian Studies. Special iaaue.-1985. - Vol.б, a 3-4).

Syayn P.E. Between Poland and Ukraine. The Dilemma of Adam Kyail. 1600-1653. - Cambridge, Mass., 1986.

свропейському пор!вняльному тл1 початку ХУН) ст. (1981), Терези ХинчевсысоУ-Геннель - про становления нац!опально I самосв1домос-т; украУнських пляхетських, церковних та козацьких верх ¡в кЬшя ХУ1 - середини ХУЛ ст. (1965), Генр!ка Литвина - про польську шляхту в УкраШ в пероддень Хкелъниччини (1987), Дан1еля Г-овуа - про польську (а швидае - полошзовану) шляхту ПравоберекноУ УкраУни XIX ст. (1985; 1993), Анджея Камшського - про Э1ткчення двох протилекнпх устроевих систем - Рос1йськоУ !мпер1У I Реч! ПосполитоУ - в боротьб! за контроль над УкраУною другоУ половши ХУГ! ст., до особлива увага прид^лена позиц!ям украУнськоУ стар-синк.

В ц1лоиу ж иожна ствердити, цо доробок, напрацьовшшй за рубекем, вкуп! з першими симптомами що несм!ливого !нтересу до проблем ел!таризму в сш.ий УкраУн1 дозволяють з оптиы!змом оц1-нювати перспективи розвитку 1стор1У й теор!У елИ' стосовно Ух украУнського реал!т6ту. Водночас уке зараз нам1тилась виразна диспропоршя томатики: якщо вивчення пол1тичного життя 1 форм пол!тичноУ культури шляхти та козацькоУ стары;™ набуло певних традицхй (.бо саме йому присвячен! прац! заруб1лнкх вчених), то ц! лкоы незаторкиутими лияаються сфери господарського життя 1сто-рячних ел1т. Ух побутовоУ та ¡птелектуальноУ культури, специф1-кк взасмин з Ьшшк станами, врешт! - один з найскладн!ших ас-пект1в ел!таризму - вплив ел!ти на стаи сусп1льства в ц1лому.

Ватлив1сть цих питань, кад-.ир потр1б131х для реконструкц!У минулого, раз-по-раз мимовол! шдштонхус ¡сторикчв до апр!орних 11 зазвичай хибних) суджень, но зтертих на точне знания матер!-алу, бо дос! не укладена вих!дна абетка предмету, а саме: хто по!менно, в яких групових сп!вв!дноа:еннях, на як ому прав1 1 з яким майновим цензом належав до вищих ешелон1В сусп1льства. Потреба вирнатися з цього порочного кола незнания (яке, своею чергою, породауе нове незнания) вимагае нагальноУ систе-матизад1У ясного, ч1ткого 1 конкретного фактажу. Власие ця об-ставина й обумовлюс акт.уалыпеть даного доыпджекня.

'Його метою в анал1з совдальноУ структур« родовоУ знат! К1Н-ця Х1У - середини ХУЛ ст. з особливим акцентом на витоках, персонально^ й чисельному склад! та правовому, майновому ! звича-евому статут! шляхетських груп.

Гсг.ермып "ослiд:г.шькi зат; цакнл cnocY прац! автор вбачав у потреб: лати уявлення про шляхту y:cpa'fn;i-Pyci як про скстемну ui-л1с;петь, об"сд:;ану: а) :.:атер1альнох> основою сбого буття - .! зчмлевслодпшям; б) политичною звсрх1пстю над iH'ir.H/.:! станами, г.;о забезпечувалася в1дпов1днн!.1 юрпдкчно-правоин:.: та зпнчасвнм статусе:.:; п) сгпльнжи еламоитак! сощалькоУ г.сихологП, яка ст. раласп на усл!до:.:лепня пласноТ ьигости

Н.чукопа нопизна робота полягас в rosy, rio вона с пертоа спрсбою роз1бр,тг::ся, ХТО i на П1ДСТАВТ "але?::ав до корпусу елгти, а водночас рсконструюватк тип;: суслЬтыгпх -*у::кц1Я, слу:гб i занять та оспсшпу спсци'Чку ~'.ттевого укладу pisin:x ар/.стокра-тнч!г.1х труп впродовж окресленого хрсполог1чного npovi:aty. При ро-зв"язашп пказаних дослгднинькнх завдапь, зрозу:.'1ло, бул;: внкори-CT/ini yci 3H i4b:iai npaui, пк\ з тому чи i.4:i:o.vy ракурсi торкають»' ся низших сташв, г.очинаючи В1Д герб1в:-г.:к1в i генеалоНчких дяв1д-nnitiB i завериуючи синтетично-концепц1йни:.си робота!.;:: з icropii УкраУш, Великого кпязпзства Литовського, Kopoir.: ПольськоУ та Ре-41 ПоснолитоУ. Зпачмий ^актлчний г/.атер1ал був запозичекий з роз-в1док, ирнсвяче1г.:х конхретнкм еко>ю1.ач:г.;м проблемам tO.I.Гарано-вич, ¡/..В.^овпар-Залольський, А.Г.блоновський), д^ерелознавчим сту-Д1ян (М.Н.Ковальський, Г.В.Еоряк), територ1аль:пйЧП.Г.!0:епатсышй, Л.Еялковськнй, С.КучинськиЯ, М.Г.Крикун), персональн!й (.В.Добро-вольська, В.Томкевич, Е.Лузина, З.Радзимшський, Ф.Сисин), сшет-:пй (0.Маленький, В.Семкович, А.Прогаска та ¡н.) проблематиц1. На пдячну згадку заслуговус красзнавча Л1тература кшця XIV! - початку Хл ст., оипльки автор« м.али мо;;-л;:в1сть користуватися рсди-нтп/и арх1ваг.:и, як! mini (.езсл1дно втрачон!. .¿авдяки цьому yniкалькою iniopKanien наснчен1 розвгдки Е.Рул1ковськсго про КкУвп-ину, У.Стецького i С.Кардашевича - прс Волинь, А.Ролле i Ю.Паездзець-кого - про Под1лля тощо. BpeaiTi, найблияче з питаниями, яким при-свячена дана книга, перегукуються сучасн1 доелдаення польських колег з icTopiY шляхетсьного землеволодпшя в УкраУн! (Я.Длугоя, З.Аьус1к), KOHieciИного складу родовоУ знат! РолиШ й КиУвя;ини (Г.Литвин), типолог1У <]орм нащональноУ св¡домоет! а УкраУн! (Т. лкнчевська-Геннель). Фактография, концептуальн1 твердяення й ri-

потези aBTopia згаданих висе праць були врахован1 при написанн! UieY дисертац1У: одн1 в HKOCTi сп1взвучшх позиц1У автора, iinii - як дискусгйш чи ним заперечен!, що детальн1ш^ оговорено у вгд-

- Ю -

пов1д1шх м!сцях книги.

Головною ж базою д0сл1дяення був д*ерельний катер!ал. Коло в^користаиих у пращ джерел досить широке I охоплюс як опубл!-коваш матер^али, так I в!!явлен! автором у архIвах та рукописных згброкнях Киева Щентралыкй деряавний 1сторичгш!1 арх1в Ук-ра'йи; Центральна наукова б¡бл¡отека ш.ВЛ .Вернадського Н/ЛУ), Львова (Деитральккй дерышшШ ¡сторичакй арх1В Украпм; Паукова б!бл1отека ж.В.Стефаника НАНУ), Москви (Центральной держате-.й аров давн1х акт ¡в Роем), Варсави (Головшй арх!в датах акт1в), В1льнк)сг (.Центральной дерглиний ¡стерпчшй арх1в Хитви).

Викориетан$ дяерела мозеуть умовно, виходячи з потреб досл]-дт.ення, бути подьтен! на к1лька труп, а само: законодавч1 1 ра-гламентац!йно-правов1 акта, кодекси Я статута; акта й документа приватно-публочного зм1сту з 1н<|ормац1е» про поземелып волод!-12и 1 тнпи власнос?1; приватно листувш1кя й привапп господар-ськ! розпорядесення; ^¡скальн! матерхали: акти рев!э1й та люстрация , податков! реестри й квитк, пгаентарщ описи ыаетюв го:цо. Вздомост! про персональной склад шляхта та схематику генеалог!-чних зв"язк1в допоБнювалк спкористаш в прац! Герб1вш!ки та ге-кеалогччнх довхдники, у тс.'.гу числ1 рукописш, а такох р1знока-штш переписи сляхтн в склад! в1Ясък, шляхетськ! присяжн1 реестри, монастирськ1 по,м"я;а1КН та перел!ки, складеш на подстав! иотркчких церкозш-.х ша1Г. Биразнкй матср1ал для особист! ешх 1 евггоглядких характеристик дали наратив:п джерела, особливо мемуарного типу.

3-пом1ж б1лыпих комшекс!в актових документалыих даерел, и;о використаш в робот1, варто вкдшии арх1ви тих дар.пхавних канцеляр1й, котр1 впродовж досл^уваного периоду ыали отношения до Волин! й К'/Лв^ни, зокрема: капцелярп Великого княэ1-ветва Литовського (Литовська метрика), Руського В1дц1лу у скла-д1 Коронно!' кшщеляряТ' (Руеька, або Волинська метрика), само! Коронно? канцеляр1Т (.Короша метрика). Безцшнов скарбницею для впвчеши практично ус1х аспектов киття ХУ]-лУ№ ст. е судово-пд-мппстративш (актовI) книги .\исцеш1Х укра'шськкх замк1в, гро-д!в I земств, сконцентроваш у Центральному ¡сторичному арх!в1 УграТни у м.Кисв! (.воли значною харою використан1 в дасертацП). Нарешт!, ба~ато 1 ь'ф ормац! i рзято з р1зноман1тних арх1в!их коле-кц1й та рукописних 31брань, до яких свого часу потралнли драгие-

пти род;-.:(1 тих арх1в1п украУнськоУ шляхта.

За рсирозентативн!ста 1и?орилц1Т ноявн! дг-ссрела ьеодпор1дь-1 в хронолог1чно:.!у в1дно!:'б1:н1: з середмни ХУ1 до серсдкни Г/Т! ст. во!"и дос-лть повно порекрпвають коло пкт;шь, дослхдхупагах у робота, натореть па пер 1 од з киим Х1У до середин;: ХУТ ст. Тх чпео-лыпеть пепор1н;Ш1!Но Meir.ua, а 1Н;0рмативи1сть пореваг-иЧо зеодпть-ся до ,'.:азових ведомостей про ту чн пиу особу, тип наложного У" землеволодЫня 1 м!сцо на !Мбл1 фсодачьноУ ¡ср.1рх1У. У зв"яяку з цим повпг ссц!алько-психолог:ч:п характеристики та спосторс: о-нл над ментальшетю елтшх труп автор дозволив соб! лпие б!льз-менл з середпни ЛУ1 ст., прлв"язусчи Ух до появк масових писем-1!их д;;:ерел.

Ториторгалып ра.уки дослхдяемня об:.:ег.еи1 Волнн.чю й Центральною УкраУною ^за тогочаским адмпистративн'/.м подьтсм цс: КиУв-ське I Волннське 1.0яз1вства шдповЦно до 1470 \ 1452 р., дал1 КиУв^ькэ 1 Волинська земл! - до 1566 р., дчл1 КиУвське, Волнпсь-ке I Брацлазсько зосводства). Идеться про територхI, якх з сорс-ди!и Х1У ст. до 1569 р. поребували у склад: Великого княз1встпа Литовського, а з 1569 р. за актом ЛюблшськоУ ун1У бу.т/ хнкорпо-рояа!м до Коро:гл ПольськоУ. РеИоналып рамки диктупалися необ-х1д!истю органично ув"язати 1сторш дослхд^уваного еккету з пага-льним переб1гом ¡сторкчного процесу. Ддхе Ц1лком очевидно, цо Iн.ак>"а полгтичие тло, на якому еволк:ионувала знать в Галицьк1й чи Чер!пгово-С1верськ1й Укра'пй, де_ УУ доля протягом тривалого часу г>ула пов"язана з пскн дертапаыи 1а, отае, И шшнми лра-вовпми системами та структурою сусшльства), на початковому отап: вивчення унеможливлюс поедпання цих трьох поток!в разом.

Нижяя хронологхчна мета охопленого в книз1 пер1оду спираеть-ся (¡а входження земель Швденно-Зах1дноУ Рус! до Литовського кня-зхветва, що стало поштовхом до модиф1кацГУ давньоруських п;сти-тут1в влади, тобто якпайпрям1ше вхдбилося на дол1 бочрсько-дру-жи иного елемента. Верхньоп меяею е початок ВизвольноУ вхйни п1д проводом Богдана Хмельницького, коли усталей: соц!альн1 структурой на згаданому ареал!, передовым у Центральной УкраУш, були зламанг, 1 сам х!д 1сторГУ висунув на ч{льне м1сце заьпеть родо-воУ нову полхтичну ел¡ту - коэацько-стариинську. Таким чином, в поле зору досл1д:гика потрапляе цШсний етап еволюцИ вивдах ста-п¡в: в1д становления за умов новоУ для себе дер;..ави до перерод-

кення в нову ¡сторичну як!сть, п1дштовхнуту козацькою револю-ц!ею.

В основу методолог1чних принцяп!в робота покладен! установки тсторичноК антрополог!Y, згЦко з якими виршення будь-яко-го досл!дницького завдання мае бута гпдпорядковане "надзавдан-ню" - досл1д.-еьшо людського зм!сту ¡сторичного процесу. Ставля-чи за мету "тотальне" вивчення людини з р1з>мх точок зору з метою встановлепня зв"язк!в ми р1знкми р1внями дШсност!, icTO-рична антрополог1я в!дпов1дае програмаы того напряму новхтньог ¡стор!orpa.fiY, запстаткованому у Франц!Y в пор!од Mis двоыа св!товими В1йнами Марком Блоком ! Люсьеном Февроц, який отримав назву "Ново? !сторичноУ науки" або Школи "AHiianiB"1. Отке, ге-нералько беручи, монография зор!ентована на парадигму Школи "Ан-нал!в", а точшше -' на iciopiwuy антрополоИю у YY "блок!всь-кому", тобто срц!алы!Ому BiiMipi людини в сусп!льств! \на BiflMi-ну в!д пскхолопчноГю, якому ввдають перевагу сучасн1 поопдо-вники Люсьена Февра).

В icpapxiY фактор!в, що детершнують 1сторичний процес, да-ний налрям В1ддае перевагу сощальним структурам, KOTpi, пов"я-зуючись mi к собою политично,' економ!чно та !деолог!чно, форсить сусшльство як цШсну систему. В!дштовхуючись В1Д uieY те-эн, автор даноУ прац1 до першочергового комплексу проблем, анализ яких е передумово» розумйлм внутршньоУ лог!ки побутувашщ украУнського феодального соц!уму, в!дносить з"ясувашш питомоУ ваги, статусу, способ!в взаемод!У повноправних у поличному та майновому в!диошеин1 груп населения.

Мехашзм, за допомогою якого реал!зувалися зв"язки залежно-ст1 людини в:д людини у феодальному сусп!льств!, охоплюе не лише економ!чн! чинники, але й особливост! м!кросередовища, в яко-ыу жив 1ндив1д, глдпорядковуючись певши нормам повед!нки i стереотипам ц!нностей. Новим аспектом соц!альноУ iCTopiY, започат-

1 Серед численних праць, присвячешх характеристик "HoboY '.сто-ричноУ науки", найб1льш в1домою е: Stoianovlch Т. irench Historical Uothodt The "Aimalea" Paradigm. - Ithaca-London, 1976. Найостанн!шою з праць такого зьпету стала видана к1лька М1ся-ц!в тому монография одного з найавторитетшших мед!ев1ст!в-за-xiflHHKiB PociY A.fl.IVpeBHva: ГУревич А.Я. Исторический синтез и Школа "Анналов". - М.,1993.

ковашм у працях Блока, е florepMinantrf соц1альноК повед1нки (*ак-тооачи колективноТ психолог! Y, кошлексом основких уявлень про навкол«шч1й св ¡т. Сол¡даризуючисъ з одни и 1з головт1х гасел П'ко-ли "Аннал1в" - категоричною в1даовою переносити поняття, власти-в! мисленню нового часу, на дотепершн1 сусп1льства - автор мо-Horpaí'iY намагався розшифрув'ата ряд основоположних понятШгих клше дослдаувано! ним епохи, передовсш центральн! кореляти CBÍfl0M0CTl 36po¡iHoY ел1ти: поняття "4octí" й'"BipnocTi", "служ-би" i "свобода", права на владу "Божою мил1стю", "значнос«" особи тощо. ттерпретуючи норми та ц!jihoctí , як вони усвЦонлю-валися членами досл^джуваного сусп1льства, автор намагався и ui-ру можливостей виявити той план реальност!, який був присутн!й у головах героУв книги, накладаючи вздбиток на Тхню повед1нку. Такий п!дх1д до 1сторичного анал!зу пов"язаний з в!дмовою п!д наперед заданих оцЬючних параметр1в, або "i/.aHiY судитн", яку Блок називав "сата1пшським ворогом справжньо? icToplY" . Ясно, •i¡o 1сторик не мояо бути геть позбавлекий сишат{Я t прихмлыюе-тей, але-в його тпорах. на думку Блока, з якою eiiobhí згодеуеть-ся автор даного доипдяення, мусить "царювати i все осв1тлгсвати одне слово: "зрозуьпти"1.

Тох1пчна методика досл1дження спиралася на використання ¡стор!'л<о-синхрон1чиого та 1сторико-д1ахрон1чного метод1в для отрицания як "горизонталышх" зр1з!в 1н<|ормацП по вс!й досл!джу-Baniíl TepnTopiY, так i тих, що дозволяють простежити динам1ку змtu на npoTflsi значних часових перепад!в. У робот1 також широко використаш к1льк1сн! характеристики: за i'x допомогою в зве-денм.!у вигляд1 подаеться ци$рова 1н([ор,тц1я про майновий потен-ц!ал та чисельн!сгь шляхетських груп. Даючи деталыппп характеристики останнш, автор широко спирався на метод npoconorpa;flY, тобто змалювання детальн!ших "портрет1вп малих типових груп, вичленуваних за територ1алыюю, функц1 опальною чи родииною озна-каки. Зосередження уваги на м!крогрупах, у яких д!ють реальн! заф1ксован1 в джерелах люди, дозволяв досягти (Нльшо? конкротно-ctí досл1дкення завдяки унаочненню соц!олог!чшх абстракщй типу "cTanis", "страт" тощо.

Елок М. Апология истории или ремесло историка / Пер, Е.М.Лнсо-

нко. - М.,1973. - С.76-73.

Анробаи!я посл1дження в1дбулася на заседаниях в1дд1лу 1сто-р!у серодн:х в!к1в институту 1стор1I УкраУнй та в1дц!лу пам"я-ток княжоУ 1 козацькоУ доби 1 нети, ту ту украУнськоУ археограф!У НЛН УкраУнй. Основы положеши дисертац1У викладен1 у статтях, перел!к яких додаеться до реферата, та ¡-■онографлУ, на котру е ьозитншп рсце из Ги Позицхя автора була кеодноразово зафп:сова-на у науковкх допев 1дях та виступах, зокрема: на конференцГУ з проблем вивчення ЛитовськоУ метрики (В1льнюс, 1588); на конфе-ренц!ях, присвячених 400-л1ттю Третього Литовського Статуту та 4?.5-л!ттю Другого Лктовського Статуту (Вильнюс, 1988; 1991); >:а кон^еренц!У з актуальних проблем украУнськоУ мед1ев!стики иСа!.:"янець-Под1льськиЯ, 1989); на Пераих читаннях паы"ят! 0.0. Зим1 на (Москва, 1УУ0); на конференцтУ "Славяне: адзшетва I инагастайнасць" (Шнськ, 1У90); на конференцгях з 1стор1У Великого княз1вства Хитовського (Гродно, 1991; 1992); на конферен-ц!ях "Мхж Сходом 1 Заходом" (ХюблШ, 1У91; Каы"янець-Под1Льск-кий, 1У92; Гродно, 1993); на колокв$ум! з проблем 1стор1ограс*1 У УкраУнй й Польз;! (Перемишль, 1992); на симпозиум!, присвяченому 400-Л1ТТЮ польського парламентаризму (Пйотркув, 1993); на Другому (.пжнародпому конгресс укра'пис^в (Льв!в, 1993); на колок-В1ук1 "Центрально-Сх!дна Свропа очима Зах!дно1 Свропи" Шллъ, 1УУЗ).

Практкчне значения дисертац!У пов"язуеться з иоглив!стю використан!« отриманкх результатов у загальнотеореткчних та прикладных отуд!ях з 1сторхУ УкраУнй. 0кр1м того, зосереджений у кгаЫ ономасткчний', цкфровий 1 геноалог1чниЯ натерIал перетворгое УУ на своср^дний дов1д!шк, цо знадобиться кожному, хто ^навиться чи професайно займаеться !стор1ею УкраУнй литовсько-поль-ськоУ доби.

Об "см т структура робота. Монография загальним об"еком 412 с. складаеться з вступу, чотирьох роздШв, шелямови 1 39 генеалопчних таблиць княжих род1в, пов"язаних з УкраУною. "екс-товий виклад доповнений зведеною !н..ормац!ею, представлено» на 23 таблицах 1 7 схемах у текст!. Додатки до книги охоплюють придатки, перел1ки таблиць 1 схем, !мекицй покажчик. Книга про!лю-стрована 58 зарисовками з тогочасних рукопис1в, репродукциями з видань ХУ-ЙП ст., зншками з автентичних печаток, гербових зна-к!в та г',ртрет!в.

б. короткий каст шюграоЛ

У перелмов! обгрунтовусться впбгр теми досл!джешш, аргуме-нтуються мета 1 завдання роботи, подано загалыий огляд дтерел та л1тератури предмета, а такотс авторськ! застсреження эддо ви-користачоУ терм1НологИ', способу передач! власних назв 1 пр!ззи:ц та цитування джерел.'

Ро^тпл чер-.чий. Загалып г.апрями еволгацТ стану присвячеиий трьом питаниям: а) анал1зу внутршнього мехашзму ¿¡-ормування аляхетського стану на прстяз1 Х1У-ХУ1 ст.; б) процесу ксдеИка-ц!У правового статусу прив1лейованих груп у русько-литовському законодавств1; в) характеристик шлях1В витворення вляхетських груп з обчеженик статусом. На первому з цих гп:тачь як найб'льа пркнциповому зарто зупинитися доклада ¡же.

Перех1д руських земель шд зверхзпсть литовськоУ династН' не пршис ^тотного перерозпод1лу поземель.чоУ власкост!, оск1ль-ки саме виникнення Русы:о-7итовсько'У держави спиралося на вкзна-ння влас!ицьккх прав знат! земель-анекс1в. Збереглася ! загальна модель пладних структур з Т1ею Л1'.ве в^дмйг.ист», в;о м!сце дав-ньоруських удьчышх К!шз13 зайняли представники' вел/кокнямУ ди-наст11 Геда:.:1нович1в. У рол! рзпрезентш:т1В в1дпов1дноТ тернто-р1ачьно'У одиниц! - з е м л I - виступали н*,'Япом1тн!ш1 М!сцев! боярсьх! роди, котр! на момент вход.^ыпш руських княз1вств до складу новоI дертави эолод!ли спздковими ("отчинники") землями. С глдатави припуската, чо институт корпоративных сп1льнот бояр-отчит&шв ¡енував п;е в долитовськ1 часи, оск1льки в Х1У ст. в!н сприймазся за яв:с;е наст!льки звичне, п,о Г:ого вваудли достатньою шдставою для регуляцГУ взаемин з новой (литовською) династ1ея. За доказ ножуть правите так зиаш "устав:(I грамота", якими вели-гЛ К!шз1 литовсыи гидтвсрд^ува-м права й глльта новоприсдиагмх земель, "адрссушн Ух рег1оналып:м спичьнотам боярськоУ зка-т1 в об.'.пн на визнания себе васалами нового володаря. Закреплена п уставних грамотах територ1альна ц!л!сн!сгь зсмель-кгогпиь мала пол^тичк'е значения, и:о виходоло далеко за мел:! адоишстра-т*.в::ого подтлу, оск!льки в нього, за висловом ''.К.Любавського, "вклалпся попередн! пол!тичн! орган!зацН, як! певноп м!рою про-доь-.:ували '::ити своУм попаредтм г:иттям !з залиаками дерлавноУ

С.",!!ОСТ1Г.110СТ1и1 . Г

us.ti.iK при эбсрегепн: цих Аунда&гоиталышх засад.пчралслыю наростами зм1:гл, як1 стали п:дгрунтям для оформления з.чачною м:-I о» ).;:,1,опм!1!с::оУ пор^ьыяио з давньоруськими часами структур',: при-И.чойоианого стану. В основ: 'Г:, на думку автора д.шого досл!д-:<е-1пш, ли.уола уточнена схема тдпорлдкувапня ок| емих волостей КиУ-г.спсоУ I ВолпнськоТ земель К1шзю, ¡до зд1йснював центральну влагу: Володп..:пру Ольгердовичу в Нисс!, ЛК'бартоьичзм - па Ролмп. Простетуючи аналог!»! мIж волостями у значени! компактних позсмо-ниглх комплекс!в давньоруського часу : Еолостями-пов1тамн, г;о Я1ксуються в дтерелах кшця ХТУ - початку ХУ ст., можнз конета- • тунлти в:дносну иезмшшеть Ух просторово: локацГ:. У литовоький чче пони внтворк ;ть округи-пошти ("пригорода"), ихдпорядкопа.ч: центру земл!» охоплгючи понну територш, п менах якоУ нпм:сннки "я руки" правителя здп1снювалн фискальна, еудоьо-адм1н:стратио-не та вП'юькове управлппи. Опоясуваьня з е м л 1 укршленими пунктами-пригородами (а б:льипсть пов!тоъих фортець була розта-млиана або в прикордонп!, або в м!с:щх небезпзчного сходаення шшх!в) ставало суттевим фактором тик званоУ "вН;ськовоУ колош-пац!У", коли попереду мирю« поселень висувалися замки, а долко-ла останн1х розселявся сторожовий эброй1шй-люд. Разом з ториторЬ «ю волост:, яка "тягнула" до пов1тового замку, у п:дпорядкуванн: кам:сник:в опинялися 1 ц\ групи др!бшх землевласшппв, що иоло-д1ли землею не як отчич1, а як "к:шп слуги" на рицарському пра-гЛ, зобов"язш:1 до виконачня зброС.ноУ служби на виклик зпмкових и лад.

Оформления пов!тового устрою з паралелышм споруджешшм ба-зових замк1в добре простежуетьсяпа приклад: сус:дьього ПодЗ-ля в период вокняж1ння тут литовськоУ династ: I. Кор!агович)в, то дозвпляе поглянути на це явя'.;;е ширше: адже серединою - другою половиною Х1У ст. датусться I спорудження багатьох зомк!в у сам!й Литв1, яка власне тод! почата переймати в!д хрестоносщв традицГ: оборонно: фортиф1кафУ, а дещо п!знше - 1 практику нормуванмя обсягу вIАськових послуг кшних слуг у залекност1 в!д розм1р!в Ухнього землеволодигня. Пов:товий адм1н1стративн<}-терит0р1аль11ий устр(й унормовував вН'.ськопослужбову п!длегл!сть др1бного мхецено-Любавский М.К. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. - М.,1916. - С.06-Г8.

го во'шства н.лпсник'зн тих замк!в, до яких "тягнуло" зеклеволо-д1пня, надаючи 1Тй ч!ткост1 й регулярность а1? до правового оформления ыляхетськоУ верстви.

Паралельно а усталеннян структури округ1в-пов1т1в впродов» нднця XIУ- УУ ст. спостер1гаеться ш,е одна явии;е, нотрого не знали в маоовому масштаб! руськ! земл1 княжоУ доби. ]деться про за-лучешш якомога б1льяого числа населения, у тому числ! селянсь-кого, до в1йсысовог слу."'.би, чого иимагала напрукена зоыПзньопо-л1тична обстановка. Зростання чиселькост! др1б;:ого рицарства : н-магало забеэпечсння його в!дпов1дною еконо!.ичною базою - умош'лм зомловолодЬшям, наданим з домену панукчого П1д обов"язком несения збройних послуг. Зарто додати, що контингент так яиших "во-1Н1в-землероб1в" був типовим яюпем для (Пльеост! явропейських держав периоду ссредньов1ччя, коли з умовои повних слухб чн у винагороду за слу?.лу предетавникак нч:<чих суспьчышх веро^в на— давалися земл! на рпцарськсму прав}. У Великому нн:зи1ств! Хито-вському, на ду«ку ряду дослрцьик^в, 1птенс1!вна "м1л1тарлэл1ия" с/мпльства, тобто падто прнскорене зб!лыиен;ш збро^ного контингенту за рахунок земель всликояняу.ого домену, сприяа тому, ;»о институт васалггету розвквлвся спров;ено пор1в1-:яно з (*орма"и клп-скчпого феодал 1зг.!у, осккчыси служба. основноТ иаск р-ицарстьа з 1 х:11 х лонхв поста зпире характер дорчаьного обов"язку, 1лп особи стого гпд^анства васал.ч за договор...; з сюзереном.

ЗбгоПна слуу.бз. перчено не ото?о::::-Х'НИ.часл з! зиптти поход-генням: при пост1йнН1 потроб1 у великому мйську УУ викокуналп на:'{лз:тман1Та1^1 сусп!льн! еле.<ента, здатн! трг.атп зброю •) руках - к::яз!в до селнн-пот.'пв. Зерм'.ну Ц1С! ьо"мськоУ (Прага-дк заГ-малн кия:»!, сходипкоя с?оял1 бояри-от"инш'.ю:, я*.о

так г'г.ип "пани". Для позначен;^: ;-: р;г;овоУ слушало У рерстпн було ;пнстосог.ане давньогуське поняття "боярин? яке означало иже не ро-;о:глту самому лвдину, а процессного вояка слагал!, рицяря, п.о пг'лскятлв ссбе взйськоьому гомеслу. Перогорочки, як! в!до!ляли рядово боярство ья1!!глх стан1в, ч1тко но вхзшчалися. Тягла (со-лячська) служба для окремкх труп нлсслем» :.'огла пседчунзтнся я Сочрсгкоп (вН:ськопси). Еезпосередню сходинку ма боярами й се-ллкг.'я-д .нншшм внтпорювали так зван1 "слуги" - сукушпсть ргз-нома'п Г.-1ИХ категор1й населения, орган^зованих для повних промис-логг.х занять чи обслугорунан:я потреб велпкок! я. 1вст.кого двору.

Пароход;! слуг з групп в групу чк перемЬ.еыш ïx ко на боярсып, собто niïlcj.Kcr.i занкттл ппродовж, ХУ i HauÏTb пегло? тротини УУТ ст. були яви!.;ом звнчним. ГНдставу для цього с к;: s дал о г.пйнове ста-¡■ивч:. с: оск1льки а ус>х вид!в слуяб Соярська була нпйдоротчоп, то ¿1ль--в зс\шеполод1ш1я i wiuiitine господарстао дозволяли "слу-.■-ити доспсхо:.: г. конем" ("боярггкся"), я п:;::еплД господарства прп'-у.'уьаз боярина переходите на дерева i в;:;5: с.чунб. СпомгТ 1ка о:пнки зсу.л1 як категорп з особливою позачг.сово:о nnpTicT», характерна для Леодалымх сусгпльств, подносила соиДальчий престиж лгщей збройного стану упсс тому, i:;o вони зу:Лли зокрпштп cnttl магнолия зе:>;левласницький потенц!ал, викснувчк ьчнну службу не • в одно,vy поколшш.

Tos вих^дн'-ч базою для усталення критер1я, за якнм боярська ворства стала внр1знятися як престижна, стала ниключш вН':ськова служба, wo спадково впконувалася и дан!й родиш. Таке уточ.-оши HinnicHHX npiopiiTQTÎB (Пксусться в остакн!й чзерт! ХУ ст. у поя-Bi новот назви для спадкового боярства - "бояри-аляхта" чи "ри-цярство-аляхта" (.етимолоНю слова "¡лляхтич" поз"зук>ть з шмець-ким Geschlecht тобто "р1д, поколжня, походгення", цо в чесь-kip. mobî д'шо Siechtic а в польськ!й a nacht ic, тобто людина благородного, тлдомого походкення). Армстократизащя i петиту ту боярськоУ служби зу.ювила свосг>1дну захисну реакщю: намагаьня оймеяити доступ до jieï уже наявшм колом oci6. 'За корпорацШги-ми м1рками середньов!ччя, у ньому лишалися tî, хто "з веку бояре суть", тобто чкя спадкова причетн1сть до в1йськових занять не викликала cywiiBiB.

Оформления критер!я родовитост} як сшльноУ ознаки для yeix строкатих у майновому в1дношешп °груп рицарства св^дчило про рс-алышй початок його консол!дац!У. Показово, цо 1-:айже одночасно в джерелах ХУ ст. починав ф1ксуватися i протиставлення боярина "простим людям", тобто селянам. Покяття родовитост! як подстава витого над простолюдином становища вперие ф^ксуеться в прямей опозицП у прив!леУ великого князя литовського Слексакдра 1492 р., яким гарантовано "не п!дносити простих людей над пляхетними".

Кодиф1кац1Я правового статусу прив1лсйованих груп розтягла-

ся в русько-литовськог.у закокодавств1 на п!втора стсипття, роз-почавшись прив!леем великого князя Владислава Ягайла 1387 p. i завершившись другим Литовським Статутом 1566 р. У ыонографП де-

тально просторенI ус 1 поетапн! доповпення, якими даний процес <;у-проводжувався, ф^ксуючись у прт!леях 1413, 1432, 1434, 1447, 1492 рр., сеймов1й устав1 1522 р., Литоьсысих Статутах 1529 та 1566 рр. Т1роанал1эован1 також текста уставних грамот КиУвсыий 1 цолинсыпй землям на гидтвердяення специф!чних особливостей Ух внутр!ЕНього устрою 1 прав локалышх ркцарсымх труп. У глдсуи-ку, як констатуеться в дисертацГУ, 1а 60-1 рр. ХУ1 ст. украУись-ка иляхта добилася повного законодавчого оформления.особистих, майнових 1 пол!тичних прав, як1 в побднанн! з монополией на зсм-эеволод1ння та участь в 1урядово-адм1н1стративно!.у та законодав-чому житт! держави забезпечили Уй виключне становище серед игших соц!алыгих страт населения. У ко'жретних юридично-процесуальних Д1ях згадана перевага виявлялася в тому, що: 1) представник галя-хетського стану перед лицеи закону визнавався безумовно вищкм за мицашна чи селянина, причому "нерицарськ! заняття" реьеслом 1 торГ1влею а'1ц1йно оголос.увалися несуы!сними з шляхетською чес-тю; '¿) пол!тач:п права шляхти реал!зувалися через пов!тов1 орга-ни саыоврядувашш 1 виборного сеймового представництва; 3) май-нов I права були гарантован! правом успадкування 1 необмеженого розпорядтення власним землеволодшням, а такоя звыьненням в!д будь-яких податк1в 1 повинностей, окр!м загальнодержавного грошового побору з числа п!дданих; 4) закон охоро1ив недоторкашсть особи шляхтича, який не и1г бути ан1 ув"язнений, ан! покарашй без суду й сл!дства, не н1с в1дпов!дальност! за злочини, скоен! ¡'ого родичами, а також користувався правом в1льного в"Узду I ьи-Уэду з краУни.

у робот! показано, цо б!лъш!сть згаданих "прав 1 вольностей" не дарувалася з ласки великого князя, навпанм - у кожному конкретному випадку була актом поступки, коли т! чи 1нш! обста-вини внутри*'»- м зовшашъопс Этичного життя примуиували уряд законодавчим порядком ф!ксувати стон речей, в>о вке склався або складався в щодешйй практиц! соц!альних в!дносин.

Оформления шляхетських прав, завершене Другим Литовським Статутом 1566 р., не було процессм р!вном!рним: найсуттев!ш! стаио-в! п{«рогативи (як пол1тичн! права, майнов1 гарант!У ! податко-вий ¡мунпчзт) рядова шляхта здобула в конфл1ктах з правлячою ма-гнатською верх1вкою на протяз! оста1шього двадцятил! ття перед любл!нськсю ун!ек>. Цей надто прискорений темп таУв у соб! пемш.у-

чу ;;noícTÍCTb. EnoprlñHÍ реформи мпмли фасад CTapoï буд1вл1, але !ic встигалк обновити ïï фундаменту, тобто традиций, сформо-ваних попередшми столтями, зализаючи npocTip для консервацП певлих анахрон!чни\ рис сусп!льного устрою. ОдШсю з них стала piзниця м!и ступенями шляхетства, яка, наприклад, в сус1дн1й По-.:bi!'i loo була для русько-литовськоТ шляхти своср1днкм вз1рцем □ляхетських свобод) зникла u;o напршипц! Х1У - на початку лУ ст. Головною тдставою того, v\o bíamíhhoctí míh трупами привьчейова-ного стану найопуклше утриыалися само в Украш!, стала скецнН-ка киття двох ïï ра-чон!в у склад! Великого княз1вства Литовсь-кого - Болиш il Khïbc^ihh. Так, у Ки1'вськ!й земл1 !птенс'.1вн!ие, Hir. будь ДС, формувався про:';арок icíhhhx слуг на пригородах, ockí-льки прикордоние положения диктувало потребу ь численному й носильному вШську, зд.атному захистити кордой дерлави в'д Степу Сдля прикладу, за фрагментом peBi3iï I47I р., яка збереглася для niB,n,ei;(to-3axifliioro йута Ки1'в:;,ики, третина тутекнього чолов!чого населения - Цо kíhhí слуги). S початком виокремлоння з-noj.ifK гзброгного лиду бояр-пляхти пвв1.а Г:ого част;:на не зушла вибороти ycicï повноти стапових прав. За ц::и вояцтвсм були ьизнап! прерогатив« персонального иляхетства, однак земля, якою вопи волод1лн, не порейниа з ïxim спадкову безумовпу влаешеть, а так i лишила-сп ленсм, з якого й падал! належало виконувати збро:1н1 послуп:, п!дпорядковуючись нам!снику в!дпов1дного замку (тогочасна терм!-Hojiorin пазпвае цих людей "замковими зем"яна>.;и").

li:jKi::e прот'кали процеси под1блого розшарувашш на Волин i, TepHTopiH я:го'1 уявляла з себе строкату мозаУку отчин потуяноï i розголуженоУ групи княз!в. Волод1ючи ceoïmh землями на гидстав! ' "княжого права", останш, склавс;и присягу BipüocTi великому князю i зобов"язавшися допо..:агати йому зброГшо в час! в!йш1, у реш-т! гглтань в!д м!сцевоУ великокняжо'У ад.шпстрацГУ не залегали. В!дтак ïxni волод!н1Ш витворювали своор!дн! мЗродержави в держав! з власшигл податка\м, В1йськовими " тяглими повинностям*/, ва-cíuiítotom i субвасал!тетом. У перв!сному ядр! спадков!, ni маст-ки поб!люувапися i за рахунок пояалувонь з великокняз!вського домену, як! тим г(едр!п:е сипалися на вгогавових нобШв-волинян,

ч::м напруке!пша пол!тична ситуац!я складалася в держав!. Разом з пожалуванш землями п1д владу волинських княз!в переходили й kíhhí слу"1 в!дпов!дних nobítobhx округ, за частиною яких (перевал-

но на шдетав! давност! эбройноУ -служби) князь-володар визнав шляхетство. Прошарок ленноУ шляхти-васал1в поповнювався 1 за ра-хунок добров1льного гНдданства п1д оп1ку князя, 1 завдяки земе-льним данинам княз1В своУы надв1рнии слугам-рицарям з ¡ноетн!чно-го елемента, полонених тощо. Правовий статус шляхти-васал1в був генерально зближений з! статусом замкових зеы"ян Кихвгцини, оск1-льки частки 1 тих, 1 других обтяжувалися обв"язкои спадковоУ слу-жбк, покинувши яку людина втрачала зеилю, а, отже, й засоби для . прожитку. - _

Описана вище строката пал1тра соц!альних груп, ьадглених иляхетськими правами, лишалася нези!нною ах до Хмельниччини. Формально ьона кала два поверхи: горшн!й, на якоыу знаходилися люди, п!дпорядкован1 юрисдикц!! пануючого як гнать першоУ руки, 4 дол!шн1Й, що охоплював замкових зем"ян 1 залежну шляхту-васа-Л1в. Насправд! ж 1 верхи¡й поверх ц!еУ феодапьно! драбини, всу-переч декларацхям про ур1вняння Яого член!в перед обличчям закону, членувався, своею чергою, на три суттево в 1дм 1нних потоки, кожному з яких присвячеио один з наступних роэд!л!в моногра^аУ.

Розптл ггоугий. Княз1 присвячений персональному складу, обра-хункаы чиселыюст! та характеристиц! майнового цензу 1 правового та звичасвого статусу княжоУ групп. За тдрахункаии автора, з Во-линню I Центральною УкраУною впродовж к!нця Х1У - середини ХУЛ ст. Суло пов"язано 53 княз1вськи'х роди (.на генеалог!чних таблицах показан: ус1 Ух розгалуження, эаф1ксовано дата мття предс-тавнин!в та урядницьк! посади, як! вони об!йыали, а також подана 1нформац1Я про шлюбш зв"язки в чолов!ч!й 1 жлночМ л!шях). За етшчними витоками цей прошарок був кеоднор!дниы, бо його ко-шлектували: а) княз1 руського походження (Рюрикович!); б) княз! литовського походлсення - з правлячоУ династ! У Гедиы!нович!в та, в поодинокиЗс випадках, з1 старчх уд!льних династий; в)в1шдц! з тюркеьких правлячих династ!й; г) представники родин, чие поход-хеннл з"ясувати не вдалося. Вт!м, етн!чне кор!ння того чи !итого княжого дому не в!д!гравало суттевоУ рол!. Прибульц!, в!дсунувшн в т!нь м1сцев1 княж! г!лхи на момент становления ЛитовськоУ дер-жави, були свидко асим!льован! своУми новими п!ддшппт, христия-н!зумчись ! переймаючись потребами й настроями русысих околиць. що ж стосуеться Ухн1х онук!в 1 правнук!в - Чорторийських, Збара-зьких, Вишневецьких, Сангушн!в, Корецьких та !н., то т! й взага-

■¿г -

л1 перетпорилися х!ба па символ 1чннЛ династичний знак, якиЯ посд-нунав землю з родом пануючого.

Соронпьохпчна пр;лосв1дом1сть, як В1до;.',о, по знала безпосе-редпього панувашш дорч-лви над особою п!дпапого: люди на гпдпоря-дкок/налися 1н-ц1й лидин!, а не дер~ав{. Остапня спркймаласк пк категория абстрактна, лише свого роду придаток до особи волода-ря. Тому пол1тична В1дособлон1сть тсриторГУ ототожнюиалася не з II .неравною суверенности, а з паяшистю власноУ династ1У ,ьав1ть п1дпор;дкопапо1 правителю шаоУ (.великоУ) дерлави. ГИдтак ¿снуво-ння власноУ групи мсжновладщв династичлоУ кров1, чия плада виз-навалася за сакрально освячену, поретворювало княжу трупу на стрижепь кпсцевих пол1тичних 1нститут1в, и-,о втглювали репльну окремпиисть в ^ -Лшстратигшому устроУ, звичаях, нравовIЯ систе-м1. В УкраУн1 в лкост1 такого символу виступала група э 8-У княжих род1в з числа так званих "княкат головнях", тобто ч1лыг/.х прсдставник1в аристократнчноУ ел1Ти: Острозьких, Заславських.Го-лысансышх-Дуброаицькнх, Збаразькпх, Ви;аневецы<их, Кореиьких.Че-тпертекських, Чорторийських, Сангуик1в. Щ люда по сут1 перебрали на себе функцГУ колилшього князя-сюзерена, подшюаи на зони впливу сперлу Волинь, а далI, вихлюпнуваись зв!дти на П1вдень -1 Центральну УкраУну.

Розклад саме таких акцепт ¡в _влади 1 впливу не був повотво-ром, оск1льки спирався на традицШшй для Рус1 погляд на мIсце 1 роль князя в 1ерарх1чн1й будов! сусп!льства. Авторитет княз1всь-кого титулу вит1кав з поняття лег1тимност1 влада: персона князя 1 ви:!;е право, нос1ем якого В1н вважався уже в силу свого народ-ження, сприйыалися як наел 1док Божого проыислу, незаперечний абсолют. Сакральний в!дсв1т на уявленн! про походження княжих ро-д1в иезм1рно поносив Ух над режтов бокрства-знат1, над1ляючи особливими функщями проводир1в 1 оборонц1в власких п1лчаних,що асоц!ювалося з в1дпов1дальн!стю перед Еогоы за долю власного народу (ц1 св!тоглядн1 мотиви широко про1люстрован1 в монограф 1У на прикладах з тогочасних даерел).

[Целя громадянських воен Свидригайла 1432-1438 рр., остато-чно втративши перспективу пробитися до найвищого керка влада, княжа аристократ!я руських околиць пом^тно персьп^ае зусилля на концентрац1ю влада на м!сидх, ивидко зосередивши в своУх руках найвпливов!щ1 мхсц'ев! уряда. Впродовж ХУ - початку ХУ1 ст. р!зко

зб1ль!нуеться 1 княяо землеволод!иня, кОли до старих отчин приро-стають скуплен! мае тки др!бн!ших пшпв-отчишгик!в та земелыи данини великого князя. Як показують проведен! автором цнфров! п!драху1;ки, продставпики груни "княжат головнях", и;о сумарно складали близько ХОХ в1д загального числа феодалхв, на протяз! досл!д'куваного пер!оду безпосередньо контролювали маГ.ге дв1 тре-тини поземельного фонду Золит й КиУвг,ини (на останн!й у 80-90-х роках виникавть г!гантськ! латжТунд!? Вииневецьких у Ьадшпро-в"У, Корецьких, Острояьких ! Ружинських - на КиУвг'.ин!, Збаразь-ких ! Острозьких - на Ерацлави;ин1).

В опосередкованому вигляд1 к1шз1вський вплив на сусшльст-во посшрювався через институт кл!ентури, який об1ймав людей формально незаленшх, однак не в одному поколшн! прив"язаних до тих чи пших княжих дом!в вуэлами доброд!йства, описи й протек-д!'{, цо нар I в но стосувалося як др1бншо? шляхти, так ! заможних панських род!в.

Княз!вську всевладч!сть не похитнуди реформи 60-х рок1в ХУТ ст., як!'проголосили ур!вНяння перед законом ус!х вил?« прошар-к!в населешш. ЗИдно з нормами Другого ЛитовськогО Статуту, кня-31 мали б ототожнюватися з рештою знат! (чого наполегливо добива-лася литовсько-б!лоруська шляхта, до княжий прошарок був набага-то слабшим). Однак в очах Рус! ур!вня1шя ккдзя з його потоыствон-ним слугою було нонсенсом, ! саме ця диспропорц!я закону й реально!' практики соц!альних в!дносин надав особливого колориту внут-р1шньому литтю украУнських земель к!нця ХУ1 - перпоУ половшш ХУЛ ст. В книз! детально простеяуеться, як п!д повими вив!сками д!я-ли т! ж сам!, давно узвичасн! важел! княжого впливу, твидко вит-воривши доти незнану в Корон! Польськ!й, до складу якоУ п!сля 1569 р. пегейшли Волинь 1 КиУв;цина, групу "окраУнних королеп"ят" ! "уд1льних ю:яз!в новоУ генерацИ", «¡о невдовз! почали потряса-ти своею новою батыпви^ною.

Розл!л ттхгт1й. Паю! присвяче!шй проварку бояр-отчи!Ш:н:1в, або, як Ух починають пазивати днарела уже з сероднни ХУ ст. -пан I в, котрому автор досл!д>:ення в!дводить роль своср^дпоУ соредньоУ плата:, до ггкоУ згори поступово йув спупенп!) эдр!бн1-лий шлгг.й слемент, .а з!.пзу гп'днят! бояреько-рнцароьк! (■из;:. Цо само т1 лцт.:, ;::.о сп.члдали, як ухо зазлачалося, к!стяк ¡епевкх 1;орпо:ац!й знат!, ре:;розепту!.'.чи своУ з е и л ! при ьсаапозлен-

1:1 взаемнн з новою литовською д;шаст!е;о в момент входкення ру-ських земель до Великого кглз Изства Литовськоро. Варто додати.по визнапня новими владами локально! знат1 як полтшноУ одиниц!, з 1нтореоаии якоУ иалежить рахуватися, було ка тогочасн! м!рки р1-внозкачье визнанню територ1альноI автоном1У, тобто забезпечувало адмпйстративно-просторову нерозчлекован!сть руських територ1й.

На пхдетав! збореяених дясерел у книз1 реконструкюеться по!-менний склад панських труп КиУвськоУ 1 ВолинськоУ земель на стан першоУ третини - середини ХУ1 ст. (за шдрахунками автора, пан-ський прошарок в Ц1лому охоплював понад чверть збройного эагалу 1 в одному," I в другому рег!онах). Вичленонуючи певн! роди ни 1 просопограгМчш групи, автор простежуе Ух иайновий потенц!ал,м!-сце в систем1 Ы1сцевих уряд!в, а згодом - провЦну роль в органах м!сцевого земського самоврядування, стосунки з князями, по-л!тичн! ор!ентацГ1. Детально розглянувш генеалоНчн! витоки панських родин, автор висловлюе г1потезу про етн!чн1 витоки цIсI найстаб!лъншоУ ланки украУнськоУ родовоУ знат!, вельми р1з(п у пор!внянн1 Волин! з КиУвтошою. На Волиш, як пожна прнпускати, основна маса пашв-отчинншив походила з м!сцевого, волинського або галицького кореня, а б1льш!сть волод1ла алод1алышми землями це в часи Галицько-ВолинськоУ деркави. Натомхсть на КиУвщш! етн!чна пал!тра набагато строкат1ша. Зокрема, окр! к руського тут найширше представлений тюрксышй елеиент, що витворював не меьше третини шецевого панського загалу. На думку автора, це сталося завдяки абсорбац!Т" розлогого пасу украУнського п1вдешю-сх!дного погракиччя, яке до другоУ половини 90-х рок!в Х1У ст. це входило до складу татарських улус!в. 3 часом колиянI татарськ! зеыл! пе-ре$ормувалися на литовсьж! (£еоди,»а Ухш попередн! власники, ви-знавши супремат великого князя литовоького, зберегли майнов! права на власн1й територ!У. Завдяки прирощенню землеволодпшя в !н-ших кутах КиУвськоУ зеыл! вони згодом переы!шалися з ы1сцевим боярством, швидко християн1зуючись 1 асим!люючись у мов! й побут!.

У книз! вперзе зроблена спроба вичленувати з неясних даерел ХУ - початку ХУ1 ст. специф!чн1 оообливост1 статусу пашв-отчин-ник!в, зокреыа - коло Ухн1х прав 1 обов"язкхв та !мун1тетних

п!льг. Спец1альна увага прид!лена формуванню у перспй половин! ХУЛ ст. вузькоУ магнатськоУ групи з окресленням УУ суто украУнсь-ких особливостей на пор!вняльному польсько-украУнськоцу тл1.

- to -

Окрсмк? параграф даного розд1лу прювлчеиШ cnipulfl пробло-м1 польсъкого зомлеволодпшя в Укради!. Зокрема, детальному аиа-л!эов! п!ддпн! питпшя: а) в якому обся.ч! nopiBimno з mîсценки иемленолод1|:няы воно тут розпспсюдилося? б) якиц npo:iiapitai.i чи групам польсько'1 пляхти налегало? в) якш.ш ¡илпхаш- здобувалосл? Внасл!док скрупульозмого вппчоння гюдатковоУ 1и[орыац1У 20-10-х рои 1 в ХУЛ ст., а також спг.раючись на знания персокал!й, автору вдалося спростувати iCTopiorpaiï iuintfl м!ф про тотальпе засилля польського "коло1пзац1йного походу" на украУнськ! територ1У,якнП лj г в основу тр.адиц1й.-юУ концепц!У icTopiï УкраТГни в пер<зддень Хмелышччини. Об"ект!тна"цифроЕЗ !нформац!я св!дчить, що усеред-нена частка приймого землеволодЫня пор1вняно з м!сцевиы коли-валася, охоплюючи в!д чверт! до третиш всього поземельного фонду, тобто an н!як не складала б1льшост1. OifpiM того, УУ левову долю становили латифупдП двох десятк1в родии, натом!сть середне волод!ши прийшлоУ пляхти було ц!лком незначниы Сблизько 4,4 '/.), а др!бне i взагал1 ut зерним U,6 %).

що стосуеться латифунд1й прийшлих польських магнат1в, то вони, як доведено в монограф^У, формувалися в основному не за рахунок корол!вських пожалувань, як звично твердиться, а внасл!-док шлвбних контакт!в з князями t великим украУнськнм панством. Переор!ентац!я шлюбного ринку з внутр!шнього на эовн1шн!й 1поль-ський), 'пом1тна з перпого десятил1ття ХУЛ ст., призвела до поре-TiKaïuw величезних обшар!в в руки нових свояк!в i роднч1в. Це стало особливо пом!тнш на тл1 раптового, эаледве но и ¡стачного вимирання найпотукн!ших княжих родин у 30-40-х роках, коли один по одному зникають з 1оторичноУ арега Острозьк!, Збаразьк1, Коре-цьк1, Порицьк! та in. Шсля згасання у 1620 р. чолов!чоУ лtuiÏ Острозьких, яка поставила крапку на монопольному контрол! "неко-роновашх корол!в Рус!" над п1вденниы поруб!жжям, pi3Ko прискорю-еться t встановлення ацмлпстративноУ дом!нац!У купки набли-.г.ених до двору польських магнат!в над тутешнЬи корол!воинами, що Тактично вилучало величез!шй пас украУнських земель о! сфери норма-льноУ судово-урядовоУ влади.

Безпрецедентне вивершення к1лькох польських магнат!в на землях козацького ареалу з лог1чною пеминуч!стю вело до катакл!зму, в якому польськ1 можновладц! в!д1грали роль прискорювача вибуху. 1хн! почти, зброНний контингент числешшх державц!в, слуг ! кл!е-

г.т!п множили 5шн<Тронтац!ю, доводячи до кепримиренност1 соцхаль-

ннй антагошом, рел!г!Ян1 протир!ччя, несполучнтсть икали ц!нно-стей, врегл'1 - просто побутов! сутички. X хоча <{акти св!дчать, 1';о наступ польського землеволодлшя був далеко не таким всеохоп-ли.пчим, як прийнято вватлти, однак ус! кегативш зшни в сусп!-льному бутт! у св¿домоет 1 украУнц1в асоцшва'тся з поляками -нос^ямм нового чужого режиму.

Розгпл четвертой. зсм"яни-щляхта розгллдае коло скгкет1В, . попвязаних з нижними ишяхетськими трупами - полноправною земле-власнпц:>кою юляхтога 1 заложим зем"янством замкового та припат-тюБласнпцького п!дпоридкуьапш. На пр;:клад1 конкретних просопо- ' ■грат1чпих труп показана боротьба, в яь'1й рядовий рицирськлй люд виборнвпв права .лкхетства, вибнваючись з-шд контролю нам ¡с ни-иьких »лад. Проакипзован! причини обезземеления др^бг.оУ галяхти, яка па КиУвп-ш! в перечень Хмелышччини складала 76 % Б1д за-галу зе!'левласнпк1в, болод!кчи лише 11 % поземельного Яонду (на Волин! аналог!чне сп1вв1дпоиення складалося як 71 до 6 'Л. Детальна увага присвячуеться опису занять незамоэших шляхтич1в, лк! в по,пуках засоб1в протаику слугяим в судово-адм!н:стрлтивно-му апарат!, витворюючи численн! штати канцелярист¡в, адвокат!в та никчих судових урядник!в - своср!диого гпдгрунтя-свН'ськоУ протоп1тел!гепц!1Г, по яйла з р®пу\:овоУ прац!. Иыим засобом поп-рувнти сбоУ справи була пайманська в!"сысоиа слу:::ба, р1зпов;:ди якоУ .простоауються в книз! з другоУ половпни ХУ ст. до кшцг: до-сладкуваного пор!оду. За спостереглешшм авто!>а, соме в на^мансъ-ких заняттях витворився якгено новийдля УкраУни типаж про1*ес!й-ного вояка, для якого в!йна - це те но збройна явка рицаря г.а виклик володеря, а престижна праця па кориегь деряави - Роч! .По-сполптоУ. В!дтак входяешш украУкськоУ чляхти до контингенту профос! Дного вочцтва Реч! ПосполитоТ в!д!грало одну з вирпсальжх ролей у розиовевдкенн! 1доП пол!тич|;ого патр!отизму як синтезу п!стету перед р1дною землею та'!снугаою на н1й державою, а на грунт! останньм*о усталився специМчний стереотип роздвоеноУ лоя-льпост!, в якому орган!чно поеднувалося усв1доылення свого "русь-кого" походконшГэ в!дчуттям приналезшост! до польськоУ "полп'и-чноУ нац!Х". .

При характеристиц! залежних зем"ян головна увага прнд1лена принципов!й р!зниц! м!ж менталькиш установками плпхти замкового шдпорядкування КиУвщши ! кшжоУ шляхта-васал!в Волин!. Специф!-

:ta пзр/oY г.'з.чача.чася прикордошшм розгн^уванням КиУпськоУ земли до характер ?.пттл "на восннН! CToni" покликав до ¡снувашя ипюку "|йчл?.ку зо;гу", запоппену збройним лядсм ycix мастей, i до ¡üüclkobí обс.в"язки, ¡rapÍBiii 3i шляхтою, вкконували namuipui бояри, козаки i нав!ть мщшш. В1дтак станов! перегородки ni ж малин яляхтичем, боярином, козаком чи MiiiaiUíHo:.! валили небогато,гш-сувагсчи на перло ;.'Лсце npoíeciftny сол1дарн!сть вояцтпа, а порет!-иання 3Í стану и стан трактувалося за явии,с нормально (ni спос-тере.теиня хлюструкться рядом прпклад!в на персоналиях конкретних' род1В замкового зем"янетва). Ток у рол1 занкови* зем"ян бачимо тут i безземельну шляхту', i городян, i ос!б неясного походтешм. Ця строката група, iqo заселяла округи прикордошш, навачуюцись заклэдати осел! на татарських шляхах, ритворювача своер!дну м!к-роструктуру: аляхотсысу - за незалежною менталыпстп, боярсько-козапьку - за характером занять, в!дчай,душно хоробру - за способом гиття й усталеними в цьому середовшц! цЬшостяки, крешт! (. >цо вельми суттево) - не розиаровану у майновоыу в1дио:<]С)1н1, (5о одна-ково налозаможну. Нэ п!длягае сумн!ву абсолютна перевага в н!й ук]>а1'нського ет1пчного елементу, п;о надавало особливо? гостроти в конфл!ктах з замковими владами новоУ (.польсьноУ) хвил1.

Патом!сть в iiHJOuy BMuipi ц!нностей жила васальна шляхта Волин i, впродовж багатьох покол!нь прив"язана до тих чи ¡нших княжих дом i в (у книз! подаеться детальшй анал1з обов"язк1в зем"-ян-лешс.к1в на шдстав! дещо nÍ3HÍmo'í пам"ятки - "Постанови зеи-ськоУ лонност! i повинностей в Слуцькому i Копильськочу к:шз!вст-вах"). Стрижнем взаемин, Я1П пов"язували слугу з ьолодарам, була в!рн!сть з одного боку i обов"яэок ошки та покровительства - з iiisoro. диерела дають чимало доказав переломлення в уяв} людей того часу поняття "в!рностх" як головного достоУнства ыляхтича-васала i новаги до "доброчесних у послугах i досв1дчених у в!рно-ctí слуг" - як норми повед!шси князя-сюзерена. '

Специфика зв"язку залежних зем"ян приватного шдпорядкувлн-ня 3Í спо'Уми панами може слуяити пояснениям, чому волинська васальна дляхга, па в1дм!ну в!д заыксвих зеи"ян центральноУ УнраУ-ни, опинилася на антикозацькому боц! п!д час ВизвольноУ niíiim, Пезпажаючи на зонншню збли.тетсть становища, ni ддп групп п;ин-ципоно т.оз!йшлися в голопних життевих установках. Покозачення замкового зем"япства пало лсг!тимну основу: прпстаючи до певстан-

ц!п, шляхта, як 1 козацтво, в!дмовляла в покор! сюзерену-королю, котриП не виконав обов"язку оп1ки над п!дцаними 1 тим самим надав Ум можлив!сть реал!зувати "право опору" - нев1д"смне право нивдого рица!Ч5тва стосовпо в!роломного чи слабкого свэерона, коли ниступ проти нього розглядасться не як эрада, а як дозволений багатов1ковим звичасм захист своУх 1нтэрес1в. Кпяз1ьська ж васа-льна шляхта, в!дступаючи в!д сво'1'х покровител!в, мусила б ламати присягу в!рност1, к'.о в середньов1чн1й правосв!домост! було чи но найтличим гр!хом.

Завершусться даний розд!л т1потетичними обрахуиками загаль-ноТ чисельност1 иляхетськоУ верстви в остати десятпл1ття перед Амольннччиною, як1 спираються на авторську ¡нтерпротац^ю подим-них тариф!в 1629 I 1640 рр. з в1дпов1дними доповнепнями. У сере-дньо:(у на територП' доапдеуваних {ег)он1в чисольн!сть :иляхти ор!снтовно обрлховуеться, на думку автора, як наближена до 38,5 - 40 тис. чолов!к, тобто б1ля 2,3-2,5 "/. загальноУ к1лькост! населения.

У висновках узагальнюються основн! положена, обгрунтован! в №1из1, 1 робиться спроба дата загалыий пог/лд на рюль родовоУ ел!ти в !стор!У УкраУнй досл!дкуваного переду. Автор створдчгуе, и;о влас не Уй 1стор1я в!двела малопом1тну роль фундаменту, на якому народ знищеноУ ионголо-татарами Рус! повол1 ставав украУн-ським народом. Неперервн!сть модел! влади, засв1дчена трядиц!ею княжого авторитету - з одного боку, 1 стаб1льн!сть зв"язку з землею зброРноУ ел!ти - з другого, витворювали вкуп1 той "континуУтет реал!й", який забезпечив пов!льне перет1кання одного ^давньоруського) сустпльства в друге ^украУг.ське). Окр!м того, власне на ел{тарному р!вн! в силу його иипоУ осв!ченост! Аула законсервована !сторична пам"ять про дерсавну велич 1 силу княяо У Рус! як п!дставу власноУ г!дкост!. Розтир;и;ована у пер!од культурно-нац!онального п!днесоння к!нця ХУ1 - початку ХУЛ ст. з верхн!х поверх1в на загал, ця 1дея скр!пила загальностапову платформу визвольного руху.

Й. НУБЛ1КАЩ ï з досвд;увлно1 ПРОГЛЙМ

1. УкраУнська аляхта а к!нця Х1У до свредини ХУЛ ст. (Волинь 1 Центр,UI.на УкраУна). - К.,1993, - 412 с. ; табл.; 1л»,стр.

'¿. Сошллып торм1ьолог1я латинського документа украУниького ио-хо:1лення Х1У-ХУ1 ст. // 1ноэемна ф1лолог!я. Зб.наук.прлць.-Льн!н, 1985. - Bun.80, Г 21. - С.62-73.

3. Родоыш .'¡¡(тронопимия Пранобережной Украинн как отрлжшаю социальной структур» общества (по актам кот*а Х1У-ХУ1 в.) // Вспомогательное исторические дисциплины. - Л. ,1987. - Вш.19. - С.'¿2-38 (у с 'п з Р. В. Бор." к ом).

4. Состав тюл и никого зсминства серодшш ХУ в. (по дашшм Книги :ч!мел1.шл данпн Казимира 1У) // Литовская метрика. Тозиси науч. докл. - Вильнюс, 1988. - С.15-17.

5. Эьолгцнл органов власти и управления Воликого княжества Лионского и ее отражнше п Литовских Статутах (на примере Киевской земли) // Т[хзтиП Литовский Статут 1588 г. Мат-ли науч. кон*. - Вильнюс, 1989. - С.126-135.

6. О роли княжеской прослойки в этнической консолидации земель Правобережной Украины (конец ХУ1 - первая половина ХУЛ в.) // Спорные попроси отечественной истории Х1-ХУШ в. Теаиси докл. Первых чтений памяти А.А.Зимина. - М.,1990. - С.313-316.

7. Склад ;пляхти-зомловласник}в КиУвського воеводства налередо-дн! ВипвольноУ в!йни 1648-1654 pp. // &оодал!зм на УкриУш. 36. наук. праць. - К.,1990. - С.79-99,

8. УкраУнська шляхта ХУ-ХУП ст.: до постановки проблоыи // Проб-леми ук1>аУнськоУ 1сторичноУ мед!вв!стики. - К. ,1990. - С,RIGS.

9. Спроба обрлхунку чисольн.зт! иляхти на ПравобервжнШ УкраУ-н! у перш lit половин! ХУЛ ст. // УкраУна 1 Полыца в пвр!од феодал 1зму. 36. наук, праць. - К.,1991. - С.86-97.

10. УкраУна аристократична: бояри-шляхта 1э Заушая II Старожитно-ст!• - 19У1. - * 5,6,9. - 1,6 др.арк,

11. Шдкоморськ! книги ПравобиражноУ УкраУнй к1нця ХУ1 - поцаоУ половили ХУЛ ст. Породмова II Книга КиУвського п1дкомо];>сько-го суду (1584-1644). - К. ,1У91. - С.5-36.

12. Место князей в системе мировосприятия позднос^днвьенсисй Украины // Пая Радавод. Мат-лы нлуч.конф. - Гродно, 1991. -С.471-477.

13. Образ шляхтича в укр.'пнськ1й .тпте;«тур°1 церковного кгла к i ïi-ия >~У1 - сорелчии ХУЛ ст. // Нал Ратшод. 1'лт-яв ппуч.ко'.Л.-Гродио, 1Ш2. - С.32У-337.

14. "MnjiobiK добрий" 1 "чо;юв1к зли!1": iompiï ч-'тги.ши установок в Украпп-Рус! кЬпщ ХУЛ - г«{«.чшш Ш ст. .' a-'iWva-lia Ucrainica; veMTaJibiiTсть та icTopi« i.nsS':. - - T.

1. - C.47-91.

15. T*16 personal composition of the kniatal ntrat.im of Volynie nnd Central Ukraine from the end of the I4th to the mld-l7th centuries. Kniaies in the liKht of law and tradition //;'CT0. ричсская гопечлсгия. - Екатеринбург, №3. - T.l. - С.З.''-PO.

16. 3{

17. ЗДобутки i втратя ЛюблшськоУ yiiiï // КиУвс: ка Стлрошша. -19УЗ. - »' 3. - С.'/7-05.

iB. Володкмир Ольгердоинч // 1стор1я Уир:шгн н особах. 1Х-ЛУИ ст. К.,1«)3. - С. 144-147.

л9. Свидригайло Ольгордович // Там сало. - С.147-152.

20. Олелько Ольгердович. Семен Олельконич // Там само. - С.15?-156.

2.1. Костянтин Острозький. Василь-Костянтин Острот,кий // Там само. - С.156-163. " - •

22. Мелет 1В Сыотрицький // Там само. - С.175-1В0.

23. Ир1й Немирич // Там само. - C.<:65-2«>.

24. Адам Кисiль У/ Там само. - С.270-273.

25. Образ поляка в украУнськifl 1сторичн1й белетристтЦ // Польсь-ко-укряУнськ! студ!У. 1: Укра'*на-Полкца: ¡сторична спадана i сусп1льна св!дом1сть. Мат-ли наук.конф. - К. ,л993. - Сл25-132.

26. Родова ел1та - nocifl "контану!тету реал!Г:" Mia кня.-тою Гуссло f козлцькоп УкраУною // Сучаайсть. - 1994. - .v l. - C.jIR-i24.

Поделиться с друзьями: