• Гудманян Артур Грантович
  • 2000
  • 42

Воспроизведение собственных имён в переводе автореферат диссертации для написания диплома, курсовой работы, тема для доклада и реферата

Воспроизведение собственных имён в переводе - темы дипломов, курсовиков, рефератов и докладов Ознакомиться с текстом работы
Специальность ВАК РФ: 10.02.16 — Монгольские языки
  • Реферун рекомендует следующие темы дипломов:
  • Специфика поэтической ономастики
  • Функции личного имени собственного в художественном тексте
  • Реферун советует написать курсовую работу на тему:
  • Особенности ономастического пространства романа-пародии
  • Образная функция личного имени собственного
  • Реферун советует написать реферат на тему:
  • Лингво-культурологический аспект как проблема выявления национальной специфики при сопоставительном анализе
  • Психолингвистические особенности письменного перевода общественно-политических текстов в специализированном вузе
  • Реферун предлагает написать доклад на тему:
  • Формирование грамматического навыка как одной из составляющих лингвистической компетенции в обучении письменному переводу
  • Союзы и другие средства связи
  • Модификации диатезы высказывания и иерархии актантов
  • Эмоционально-экспрессивные, субъективно-модальные, стилистические коннотации и референтное содержание имени собственного в художественном произведении
Поделиться с друзьями:

Полный текст автореферата диссертации Гудманян Артур Грантович, 2000, 10.02.16 — Монгольские языки

КШВСЬКИЙ НАЦЮНАЛЬНИЙ УШВЕРСИТЕТ ,,-Лм. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

1 3 ДО* ^

ГУДМАНЯН Артур Грантович

УДК 801.1:801.313:801.316.3 802.0:803.0:808.3

В1ДТВОРЕННЯ ВЛАСНИХ НАЗВ У ПЕРЕКЛАД1

Спещальтсть 10.02.16 - перекладознавство

Автореферат дисертацп на здобуття наукового ступеня доктора фиголопчних наук

Кшв - 2000

Дисертащею е рукопис. Робота виконана на кафедрi словацькоТ фшологи Ужгородського державного ушверситету МОН Укра'ши.

Науковий консультант: доктор фшолопчних наук, професор

ЧУЧКА Павло Павлович, завщувач кафедри словацько1 фшологи Ужгородського держушверситету

Офщшш опоненти:

доктор фшолопчних наук, професор НОВИКОВА Марина Олекснвна,

Тавршський нащональний ушверситет iM. B.I. Вернадського, професор кафедри росшськоТ та 3apy6iKHoi л1тератури

доктор фшолопчних наук, професор ГОРОДЕНСЬКА Катерина Григоривна, 1нститут укра'шськоТ мови HAH Укра'ши, заступник директора

доктор фшолопчних наук, професор ГРИЩЕНКО Арнольд Панасович,

Нащональний педагопчний ушверситет iM. М.П. Драгоманова, завщувач кафедри укра'шськоТ мови

Ilpoeidua установи:

Льв1вський нащональний ушверситет iM. 1вана Франка,

кафедра ¡ноземних мов, МОН Укра'ши, м. JlbBiB

Захисг вщбудеться 2000 року о ю ГОДИН1

назасщаншспещагпзовано1вчено1'ради Д26.001.11 приКшвськомунацюнальному ул1Вфситеп ¡м. Тараса Шевченка (01017, м. Киш, Бульвар Шевченка, 14, к. 55).

3 дисертащею можна ознайомитися в науковш 6i6nioTeui Кшвського нацюнального ушверситегу iM. Тараса Шевченка (м. Кшв, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розюлано

«Л/ " серпня 2000 року.

Учений секрегар спещал1зовано1 вченоТ ради доктор фшолопчних наук

Белова А. Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦИ Актуальшсть теми

Комплсксне вивчення формально! струкхури чужомовних он1\пв у динамщ» ix освоения е необидного умового адекватних теоретичних i прак-тичшк рекомендацш щодо вимови та написания шомовних лексем.

У дотепериншх фонетинних та орфограф1чних дослщженнях ук-pai'HCbKo'i мови чужомовш лексичш одинищ або взагсш не розглядакпъся, або описуються фрагментарно: лише стосовно запозичень яко'юь одша мови або недиференцшовано з точки зору фонограф1чно'1 слруктури ук-рашських та чужомовних лексем. Тому пропонована праця допоможе за-повннти цео прогалину. Залученкя до дослщкення 1910 лтературних дже-рел е передумовою повного i системного вивчення формальних характеристик чужомовних власних назв, яке в подобному paicypci в украшськш л1нтастшд ще не проюднлось.

Оскшыш реалЬащя аншйських та тпмецьких власних назв в украшськш MOBi вщбуваегься з великими коливаннями, виникае нагальна потреба в упорадкуванш правил вщгворення чужомовних власних назв граф1чними засобами украмськоТ мови та в Ix кодифжаци. Для прикладу наведемо 13 BapiaimB сучасно! украшсько'1 письмовет передач! англшськоУ назви Cormvall ['kornwßl] - назва швострова i графства у Веяний Британн та прЬвтце: Корнуолл, Kopitywt, Kopityem, Корнуел, Корнуель, Кормолл, Кортол, Корнвелль, Корнвел, Корпваль, Корнувалъ, Карнваль, Корн-Уельа Актуальшсть доопдження визначаегься: 1) потребою в критичному узагальненш результата розрхзнених i суперечливих поглядв на питания фонограф1чно! адагсгаци запозичених власних назв украшською мовою; 2) недостатшм вивченням фонетичюм та орфограф1чно'1 BapiaHmocri передач! запозичень; 3) неповнотою правил правонису апв иипомовного по-ходження в чинному "Украшському правописГ' (§§ 86 - 100); 4) не-обхвдшетю дослщиги сучаский стан орфографц англшських та шмецьких запозичень в украшськш MOBi; 5) потребою системного вивчення явищ, ха-рактерних для фонограф1чного освоения англшських i шмецьких запозичених онмв, що вкточае опис проблем» орфографування чужомовних назв, i'x cnocoöiB передач^ специфши процедури введения ономасгичних гер-матзшв в украшський текст.

Зв'язок роботп з иауковими програмами, планами, тсмалш Дисертащя е одним h напрям1в наукових досгаджень кафедри слова цысоУ фшологи та кафедри шоземних мов Ужгородського державного ушверситету. Дослщження пов'язане з державною програмою HAH Ук-рални та дальшепо Орфограф1чно1 котси Украпш в галуз! створення

национального орфогра^ичного кодексу. Пропонована правд безпосередньо сгосуегъся плаив Нацюнально! ради з географ1чних назв, Укргсодезкарто-графй при Кабинета шшстрш Украши, одним ¡3 напрямюв науково! дшльносп якох е укладання Нацюналъного башу географ1чних назв за-руб1жних територш, що пспребуе розробки «загальних принцшпв вщтворення украшською мовою чужомовних географ1чних назв».

Мета й завдашш достдження

Мета дисершщ: 1) розкрити спсциф1ку правопису запозичених власних назв у поршнянш з правописом одв1чно своьх лексичних одиншц>, зумовлену взасмодоею двох мовних систем - сисгеми мови-сприймача 1 системи мови-джерела; 2) на гадский встановлених закогевпрностей орфо-графп чужомовних назв намггаги шляхи рационально? и утфисаци; 3) ви-значига коло норм, яю гадлягаютъ додапсовш кодифкацп. Поставлена мета вимагае дослцркення фонографа в двох аспектах - синхронному та даахронному. 3 огляду на це докладно анашзуються ва явшца, пов'язаш з процесом становлення та освоения фонограф1чно1 оболонки англшських 1 шмецьких власних назв у межах даахронного зрву, рамки якого визнача-ються 1870 —1995 роками.

Реатзащя поставлено-! мсти передбачае вирпиення таких завдаиь: 1. Визначити мюце 1 роль формального аспекту чужомовних слов у межах загально! теори перекладу, а при ширшш постанови питания - ляжмовних конгакпв. 2. Описати з синхронно-нормативно! точки зору фонограф1чну структуру англшських \ шмецьких власних назв та охарактеризувати п ос-новш компонента, беручи до уваги етимолопчну специфшу, потешцйш можливосп системи приймаючо! мови та дцо чинних нормативних фак-тор1в. 3. Установиги особливосп взаемозв'язку вах сгорш формального аспекту чужомовних власних назв, покласифжувати увесь експерименгаль-ний корпус чужомовних лексичних одиниць за IX стввщношенням. 4. Сис-тематазуваш дшшичш процеси в освоенш фонограф1чно! струкгури чужомовних власних назв та охарактеризувати основш вида Ьопх змiн у рамках обмеженого синхронного зр1зу.

Наукова повшна одсржшшх результатов

У дисертацц вперше здшснено повний системный анашз фонетично! 1 граф1чно1 струкгури чужомовних власних назв (англшських 1 шмецьких особових ¡мен, прввшд та географ1чних назв), а також 1хньш адаптаци украшською мовою в межах загальшн теори перекладу. Запропоновано ком-плексний гадод до ввдгворення чужомовнох лексики (фонограф1чний принцип), що вщкривае новий напрямок як у теори перекладознавсгва, так й у галуз1 теори мови. Доведено, що для з'ясування проблеми фонограф1чно! передач! англшських та шмецьких ошм!в граф1чними засобами укра1нсько!

мови теоретично значущим е окремий розгляд процеав фонограф^чно!' адаптацй' запозинень ¡з кожно! мови-джсрсла Встановлсно, що способи фо-нографування, позначення чужих фонем 1 графем, визначення та регулю-вання (}юнографто'1 норми, яка складаегься з варшнпв, - усе це ушверсальи принципи комплексно? адаптацй запозичених слв в ук-рашському тексп. Дослщження цих принцитв сприятиме розробщ ушверсальних правил оформления ¡нноващй, що прадюватимуть при запо-зиченш з будь-яко'1 мови.

Теоретичне значения дисертацн

У робоп впфше обгрунговуегься доцшьнклъ комплексного щцходу дня вивчення формальних характеристик чужомовних власних назв. Одержат висновки застосовуватимутъся як до кодифшиш принцитв передач! чужомовних онйпв у рЬних мовач свпу, так \ для впорядкування правопису шших груп лексики (загальних назв, термипв тощо). Запропонована кон-цегадя стане гадфунтям для подалышд розробки як загальних, так 1 окремих проблем \пжмовних контакпв, пов'язаною з описом реального мовленневого узусу носив мови та вшсористанням чужомовно1 лексики в дисгрибутивних та спотсшчно неоднорщних умовах. Перспективним е й зкгтавлення ко-дифшщйних принцитв уживання в украшських текстах та реального вжи-ЮШ1Я '¿ч ноаямиутфашсько1 мови.

У робоп виявлено принципи, притаманш фонографии запозичених сл1в; вгоначено критерц орфографршо1 норми для нових запозичень; виз качено невщотадш для кодифшаци вшвдки вар^ангносп запозичень; про-анал1зовано способи передач! англшських 1 шмецьких запозичених назв граф1чними засобами украшсько'1 мови; перетянуто юнукга та можлив! позначення чужомовних фонем 1 графем у назвах, яга запозичено украГнською мовою в рпш перюди и функцюнування; представлено власш пропозици що-до виршення проблеми правопису чужомовних отлов; вивчено запозичену отмну лексику, виявлено основш законошрносп и освоения; вюначено своерщшсть освоения утфашською мовою англшських та шмецьких власних назв у первнянш з засвоеними оншами з шших европейських мов, що кори-слуються латиницею; розкрито рацюнальи напрями 1 способи вивчення мЪкмовних контакпв у галуз! от\ично'1 лексики.

Результата проведеного анашзу теоретично узагальнюють зако-швирносп фояограф1чного оформления запозичень у приймаючш мов1 Робота е внеском у розвиток теори I практики перекладу, а також теоретично!' фонетики, орфографи та загального мовознавсгва.

Практична цштсть одержаних результата Результата проведению дослщження вжс засгосовуються в робоп Украшською национальною кошаею з галань правопису при Кабше-п MimcTpiB Украши над щдгоговкою та виданш "Украшського правопису в новш редакци". На гадстав1 досшдження вцщлено коло фогографЬших особливосгей чужомовних лексем в укра}'нськш mobî, розроблено спехвдлып навички ÏXHboro сприйюття та вщгворення, на ям бажано звернути увагу в пракгиц} викладання антайсьюн, шмецькт та украшськм мов для студенгш перекладацьких вщщлекь. Результата проведеного дослщження можугь знайга безпосередне застосування при розробщ агауальних проблем пере-кладознавсгва в аспект! шр1вняльно-31ставного вивчення германсышх i слов'янських мов. Окр1м того, одержат результата дакггь можливють ви-користати ïx при розробщ рекомендащй b кодифшвд орфограф1чиого оформления загозичених англшських i шмецьких власних назв з позищй перскладацько\", журшшсгсьш\', картограф1чно'1, б1блюграф1чно\' дояльносп. Результата контрастивного анашзу та застосоваш методики можуть бута: екстрапольоваш на поддбш дослщження ¡нших мов.

Джерела матер1алу

Анагазом служили ввдиш протягом 100 рошв в УкраМ i за рубежем оригшали TBopie англомовних та шмецькомовних письменнигав i ïx переклади украшською мовою. Окр1м того, обсгсжувались науково-популярш книги i crani в суспшьно-полгшчних та лпературних журналах найрп-номаштного зшету, що вщображаюгь р1зш сторони жигтя, культури, полггаки англомовних iqjaïH. Як додашш даерела залучено тлумачш, академии, орфограф1чш, двомовш, а також деяга спещальш словники.

Експерименгальний корпус шетигь 15220 власних назв з англтськсИ (12022) i ншецькоХ (3198) мов та 40622 варшши передач! англшських (34799) i н'шецьких (16528) лексем. Основш компонента ïx фонегичжм i графЬшо!' будови розглянуто за допомотою метода синхронно-нормативкого опису та контрастивного aHaj±$y. Як додатковий застосовано метод гальисних характеристик на piBHi симптоматично!" статистики. Зага-лом до увати береться близько 30 р1зних характеристик чужомовноУ назви. Результата проведених статистичних достджень систематизовано у вигляда 400 таблиць. Офимам кшыасш показники не мають значения абсолютных, проте вони широко залучаюгься при яисному аналЫ лексичних одиниць та ïx оасифшаци.

Така джерельна база, що формувалася подекуди спгайно та iinyïTHBHO, конче norpiôHa, бо без анашзу диочих тенденцш у транс-крипщйнш робой, окремих випадмв вщшлень вщ трацицшних норм, го-милок через роботу з мовами-посередниками вельми важко представити i

обгрунтувати власну Teopiio передав чужомовних власних назв. Haiiri вис-новки проеетуються на практику передач! як певш настанови нормативного змюту, що маклъ виглад не жорстенх та усталених правил на ва випадки, а е -пльки рекомендациями, яка носять вщносний характер i можуть гадлягати певним модофкагдям. Ягацо в документации картограф^ бхблюграфп чи шших нелгсературних сферах застосування певних правил бажано унорму-вата, то в художньому переклад передача чужомовних omMiB пцщорзд-ковуеться художшм завданням литературного твору i в багатъох випадках залежить вщтворчого гадходу та нпущц перекладача. Отаке, в гапаннях передач! чужомовних власних назв роль практики особливо вагома i як ьмпульс для створе ння теоретичних засад, i як етап перев1рки коректносп та чтсосп теоретичних постулата.

Особистий внесок здобупача

Yci результата дослщження е наспдком самоспйно! пращ дисертан-та. Наукових po6iT, виконанпх у ствавторсш, немае.

Апробац1я результатш дисертацц

Результата достдження оприлюднено на роних наукових (вссук-рашеьких та мЬкнародаих) конферешцях, семшарах, нарадах, а саме:

■"Актуальные проблемы научно-технического перевода" [Воронеж, 1993]; ""Вщгворення утфашських власних назв (атропош\ов i топошм1в) шоземними мовами" [КМ'в, 1993]; »"English Language Teaching in Ukraine" [JIbBiB, 1995]; -"Мови европейського культурного ареалу: проблеми розвит-ку i взаемодц" [Кшв, 1995]; -"Реконсгрукгивш можливосп ономастики" [Кшв, 1995]; -"Сгворення нащоналыгого шформацшного банку гео-граф1чних назв" [Кш'в, 1995]; -"Язык и культура" [Воронеж, 1996]; ■"Лексикограф!™ та методичш концегщи викладання шоземних мов у ВНЗ" [Львш, 1996]; -"Методические концепции обучения иностранным языкам в вузе" [Донецьк, 1996]; -"Суб'екг шзнання: онтололчш та методичш аспекта проблеми" [Терногаль, 1996]; -"Проблеми ономастичного словотъору" [Кшв, 1997]; -"Питания сучасно! ономастики" [Дшпропет-ровськ, 1997]; -"Методолог! чш аспекта психолопУ мисленнево! та mobhoi дояльностГ [Терногаль, 1997]; -"Актуальные проблемы изучения и преподавания филологических дисциплин в техническом вузе" [Кшв, 1997]; ■"Слов'янська ономастика" [Кшв, 1998]; -"Комп'ютерна лисшстика та викладання чужоземних мов у вшцих навчальних закладах" [JIbBiB 1998]; ■"Украхнська ономастика" [Кшв, 1998]; -"Проблеми украшсько! термшо-лопТ [JIbBiB, 1998]; -"Нагальт проблеми вивчення ав1ащйно1 термнолопГ' [Кшв, 1998]; -"Традищйш та нетрадшцйш метода викладання мов" [Житомир, 1999]; -"Проблеми слов'янсько1 ономастики" [Ужгород, 1999]; ■"Украшська мова в оевт" Рвано-Фрашавськ, 1999]; -"Сучасш проблеми

термшолога та тершнографи" [Кшв, 2000]; ■"Державшсть украУнсько! мовн 1 мовний досвщ свпу" [Кшв, 2000]. -Деям положения дисертацц викладено в наукових доповщях на конференщях професорсько-викладацького складу УжДУ [1993 - 2000].

Пу&шкаци

Основш положения дисершдйного дошдження викладено в ¡¡ндивщуальнш монографц "Чужомовна пропр1алыи лексика у фонограф1чшй систем! украшсько! мови", що складасться з трьох книг (97 друк. арк.), а га-кож 25 сталях у наукових фахових журналах 1 зб1рнш<ах наукових праць, 18 тезах конференцш (7,8 друк. арк.). Загальна кшыастъ публшацш - 46.

На з ахнет внносяться тага положения:

1. Фонографшна структура чужомовно!" газви являе собою сукупшсть ус1х компоненпв 1 сшввщношснъ субструктур, яю ц складають, а саме -фонетично!, фонолопчно!, граф1чно1 та орфограф!чно1: кожна з них мае у прочее! асгаиляцц уаез лексично? одинищ свою специфшу 1 тому може бути проанашзована окремо.

2. Фонографию структура чужомовних отлив та ц освоения ук-рашського мовою при синхронно-норматичному вивченш може бути оха-ракгергоованою з точки зору системи приймаючо! мови. При цьому ди-наличш тевденцц фонограф1чно'1 асимшяци чужомовних лексичних оди-ниць визначаються оргашчною взаемодяею .шнгвалъних, позал1нгвалышх та соцюлшгвальних факторов, яю, в свою чергу, зумовлюють результатившетъ комплексного гадходу до проблеми чужомовних впшшв на будь-якому р1вш п розгляду.

3. Головною причиною змш у фонограф1чнш структур! чужомовних власних назв при 1х засвоенш ¡ншою мовою е факгори внутр1системного порядку. Вони вшначають як загалыл, так I специф1чт риси фонограф1чно'1 ддаптади' лексичних одинидь рЬного походження украшською мовою.

4. ФонографЬшу оргатзащю чужомовно! назви можна розгладати на основ1 базових та перифершних ланок системи укра'шсько! мови. 3 точки зору дистрибуцн ввдшяемо особливосп украшських графем при ошшд к валентносп, розподалу, можливих позищй у чужомовшй назвг Ц1 факти безпосередньо пов'язаш з розширенням потенщйних можливостей системи приймаючо! мови та актив1защао и вадрубних ланок. Найзагалыйшою ри-сою при цьому виступае лерифершкий статус \ марпналышй характер усьх видшених ознак чужомовносп та елеменпв фонограф^шо! стругаури чужомовних лексем.

5. Акгммзащя окремих ланок фонограф^чно! системи укратсьод мови стае реальною при гадгримщ ряду позагангвальних та сощальних фактов: гаднесення загального культурного й оевггнього р^вня молода та

предсгавшшв середньо! генсрацп, лресгижносп шоземно! мови, розширен-1И сощально! бази мЬкмошшх конгакпв. У деяких випадках эбереження оз-нак чужомовносп при вимсда власних назв можугь нести сташстичне на-вшггаження, зокрема при машршй, книжно-претенз1йшй реатзацн навмис-не чужомовного кшталту.

6. Фонограф^пп явиша, ям пов'язаш з наявшспо в украУнськш иов1 ошмш чужомовного походження I виступають маркерами чужорщюсп лек-сично! одшшщ, макль, як правило, поодинокий характер 1 не викликакуп. суттевих змш у самш систем!. Основним змклом цих модифшацш виступае дннамжа сгаввщношення базових та маргшальних ланок украшсько! мови, яга пов'язаш з актив!защею и маргшальних сфер. Це призводигь до розширення дислрибушвних можливостсй украшських фонем, акпшзацд негипово! для украшсько!" акдешшопчно! модЫ з наголосом на першому склад.

7. Вгшив зовшшшх по вщношенню до лпературно! мови причин (мо-ви-джерела, часу входження, поширеносп та деяких шших) результативний у тому випадку, яйцо вш збтасться Ь внутр1шими закономерностями приймаючо!' сисгсми та вщповщае об'екгивним потребам мови на конкретному сташ а розвшку.

8. Дигешка становления окремих компонента фонограф1чно'1 структур и чужомовно! назви як цшсного утворення квалзф^егься з точки зору принципу гомрковано!' украшзацв, з яким пов'язаш процеси репродукцн, субституцп та власне фонограф1чного освоения специф^чних рис орфо-графгаюГ структури чужомовно! лексично! одиншц. У результат! проведе-ного дошдження всгановдюютъся взаемозв'язки та взаемозумовлешсть уах компонентов фонограф!чно!" структура слова в динам!ц! становления його специф!чних рис. 3 урахуванням цих моменпв анатзуегься розмаГтгя вар!антних реалпащй чужомовних сл!в у системному та нормативному аспектах.

9. Дшшпчш тецдешш у фонограф!чшй асим!ляцц чужомовних влас-гак назв демонструють результата творчо! взаемодо украшсько! мови з шшими мовшвга системами. Вплив мови-джерела як зразка вимови сгаввщноситься з дао "фонолопчного сига" приймаючо! мови, но-тетойними можливостями осганнього, що служить основою усталеносп окремих перифершних елеменпв. Основний напрямок цих модиф!кацш ви-згачае д)'ю принципу шшрковаяо! ущшнЬат чужомовних ошм!в, у межах яко! сгавюнукггь дв1 суперечлив! тевденци: до повно! ушфшацц асимшювання фонограф!чноУ структури та збереження ц специф1чних рис. Результэтившсть обох тевденцш у певних межах пщгримуеться нормативними факторами.

10. Динамта процесу асимшяци фонограф!чно!" структури чужомовних ошм!в визначаеться характером внутркистемно! взаемода фоне-

тачного освоения з ¡ншими сторонами формального плану - граф1чним виглядом та орфограф1чною характеристикою, а також виражасться у стввщношенш загальних i bwmîhhhx рис кожного ïï компонента з його конкретною специфжою.

Обсяг i структура роботн

Вщповщно до мети i завдань дисертащя складаегься ¡з вступу, чо-тирьох роздтв з висновками по кожному з них, загальних висновюв, списку euKopucmaHoï лткратури, який натчуе 1241 найменувань (том 1) та додатюв (том 2). Обсяг дисергацйного досгадження без списку викорн-сташн лггератури - 392 crop.; повний обсяг робота (3i списком використа-них джерел) - 446 crop. Додатки до робота складаються з 4 частин, обсяг яких становить 303 стор.

У ecmyni обфуиговуехься Bii6ip теми, актуальшсгь, наукова новизна, теоретична значухщсть i практична щншсгь, положения, що виносяться на захист. У першому роздш розглянуто теоретичш питания формального аспекту чужомовних сл!в у iix вщюшенш до загально! проблематики перекла-дознавчо!' Teopiï, а також викладено деяи теоретичш засади, що слугують базою для дано'1 робота. Другий роздал присвячено теоретичним проблемам ономастичних запозичень, яю охоплюють фонетичне освоения i вимову чужомовних власних назв, ïx переклад, орфограф1чну передачу та пракгич-ну транскрипщю. Третш роздал Micraib результата конграстивного дослщження на ршш системи англо-украУнсысих фонограф1чних вщповщшшв. У четвертому роздш розглянуто передачу шмецышх власних назв на ochobî кошрастивно!' репрезенгащ системи шмецько-украшсышх графемних вщповщниив. У висновках представлено конкретш результата проведеного дослщження. Список emopucmmoï ттератури м1 стать працд впчшняних та заруб1жних авторов i складаегься з 1036 найменувань переважно росшською, украшською, англшською та юмецькою мовами, а також мюгить 205 позиций доввдково!' лггератури: словники чужомовних слв; загальш, двомовш та ономасгичш словники; шструкцп до передач! чужомовних власних назв росшською мовою, правописш довщники та послбники, шформацшш бюлетеш тощо.

Додатки шстять:

А. Опис методики дослвдження фонограф1чно'1 адагггаци чужомовних власних назв укра1'нською мовою. Розглянуто також питания комплектування робочо!" картотеки i техшчш прийоми дослвдження фактичного матер1алу.

Б. Список джерел фактичного Marepiany, який складаегься з худож-ньо-белетристично1 лггератури англшською (496 поз.) та шмецькою (158 поз.) мовами, 1хшми перекладами украшською мовою (англ. - 768 поз.,

шм. - 196 поз.); туково-публщистичшн лггсратури украшською мовою (223 поз), а також специально! довщниковш лтератури апглйськото та 1пмецы<ою мовами (69 поз.). Загальна кшыасть обстежених джерсл -1910.'

В. «Проект правил передай англомовних 1 гамецькомовних власних назв графЬпшми засобами украшсшп мови», що шсппъ пропоновану передачу вах фонем антабсысоГ мови (80 правил 1 56 таблиць) та графем гамецшм мови (30 правил \ 30 таблиць).

Г. 400 таблиць: результата анатзу вживань англомовних 1 шмецько-мовних власних назв та вариитгв 1хньо1 украпгсько! передач!; аншйських фонемовживань \ граф^ших вцшовщниив, а також вар1анпв к украшсько'1 передач!. Таблищ представлено в загальноиу, докладному та факго-лопчному виглш.

ОСНОВНИЙ ЗШСТ РОБОТИ

Адекватна оцшка позамовних причин та соцюлшшстичних фак-тор1в, що вшначають дина.\пку освоения чужомовно! лексики, допомагае розтфити не тшьки явшца, ям сприяють ц асимшяцй, але й гальмують цей процес. Докладаа розробка цих аспекпв так само, як 1 багаточислент еги-молопчш дослщження, е необхщними етапами теоретичного осмислення проблематики мовного запозичення.

Пршщипово важливо гадкреслити, що таке протиставлення на почат-ковому етат сгосувалось лише формалышх ознакчужомовного походжен-ня у мов1-сприймач1. У межах загальноГ теорп перекладу вивчення формального плану чужомовних слв визначаеться там, що спостереження над фонетичною та морфолопчною структурами чужомовних лексичних оди-гащь та 1х графисо-орфограф!чним витладом (у з1ставленш з одиницями одвгаю свою словника) як найбшьш виразними та очевидними показника-ми чужорадюсп були першим досвщом саме ллнгвкгтчного вивчення чужих ств у приймаючшмов!.

Достдження форми чужомовних отв пов'язане такой« ¡з пуристич-Ш1ми тецденцшми, яи дали в певш пер1оди функцюнування мови. Пуризм, як ведомо, гаддае критицд, передусш, фонетичну та граматичну сторони чужомовних сл1в, 1х графшо-орфограф1чний вигляд, тторуючи при цьому звукову та змгстову едшсть лексичних одиниць.

'Фактичний матер!ал оригшальноГ та перекладно! лггератури покладено в основу словник1в ухратсыкм передач; англШських 1 шмецыгих власиих назв (див. третю книгу можирафп автора "Чужомовна пропр1альна лексика у фонограф1чнш систем украшсько! мови". - Ужгород: Л1ра, 1999. -Кн. 3. -С. 9 - 422).

Накопичений кондешуальний матер1ал 1 спостереження за функ-цюнуванням чужоземних ошв у мов1-сприймач1 з часом дозволили лшшстам перейти до бшып систсмноУ швентаризавд та щенгифтаци чу-жомовних одиниць у р1зних мовах, у тому чист й в украшсыай. Зазначеш дослщження спрямоваш в загальну теорио переклацознавсгва на розробку принцишв вивчення рвних сторш житгя чужомовних сл1в з урахуванням л1штасгачного аспекту та позамовних фактор1в.

Вагомим напрямом новгтшх лшгактичних праць з проблеми чужомовних вшвтав в украшсыай мов1 е нормалшщя та кодиф1кахдя лггсратурно! украшсько! мови. Серйозну увагу прцдшяютъ украТнсьга та заруб Ькш лшгасти питаниям правопису чужомовних слав в украшсыай мов1 Нормативний аспект формально! структури чужомовних сив украшсько! мови привертае посилену увагу лшшспв останнього десяшцмччя, хоча вш спостерцався \ ранше, зокрсма в лпжвоенш роки. З'явилася велика кшыасть словншав чужомовних сдв (див. б1блюграфно до дисертацц). Ба-гато питань, пов'язаних ¡з освоениям чужомовних апв, е предметом жвавих дискусш на сторшках журналу "Мовознавсгво" (1993 - 1995) та зб1рника праць "Украшський правопис: так 1 ш" (1997). У сгатгях укра'шських л1ншсттв висвгглеко найсуттшцд пшання, що стосуються функцюнування в украшсыай мов1 чужомовних слш, ям, попри свою актуальшсть, не мають однозначно! штерпретацд.

У вага до цих пшань е своерщним киратом значущосп розглдцувано! проблеми, адже !х нерозв'язансгь заважас людському взаеморозумиопо. Розробка проблем чужомовних вшпшв у рамках теоретичних основ куль-тури мовлення пов'язана як Ь комушкативними завданнями сусгально-мовно! практики, так 1 з формуванням теоретично! платформи нормашзаци та кодиф]каци' чужомовних сл1в ¿з !х вимовою у лриймаючш мовг

Вплив нормативних факгор1в на засвоотня чужомовних апв у су-часшй украшсыай мов1, !х фонетичну структуру дослщжують також за-рубЬкш л1нгв1сти (А. Горняткевич, Ю. Шевельов, Яр Славугач, Ст. Демчук та ¡а). Результата к пращ представлено у вадомих наукових вцданнях, словниках та довццдавш штератур1. Вагомий внесок розв'язання порушених питань мають виступи провщних украшських учених (О. Тараненка, А. Бу-рячка, М. Вихованця, М.Жулинського, О. Карпенка, В. Шмчука та ш.) у теоретичних дискуаях навколо ново! редакцц "Украшського правош!су".

Розробка питань вимовно! ^льтури в галуз1 чужомовно! лексики украшсько! мови с складовою часгиною загально! позитивно! програми мовного виховання, яка сприяе теоретичному осмисленню особдивостей процесу асимшяци фонегико-орфограф^чно! структури чужомовних сшв при !х синхронному вивченш. На р!вга норми розгляд фонегично! структури чужомов-

них лексичних одиниць визначасгься й функщональним планом, стилем внмови, фоностилкггичним р!внем, а також комушкативною дощльшстю, тд якою розулиемо струюурно-мовну перевагу способу вираження.

Отже, у вщповщносп ¡з сучасними уявленнями, фонеппсо-орфограф1чна структура чужомовних став з точки зору й становления в синхронно-нормативному розгляш обумовлена уам переб!гом комплексного пронесу освоения чужомовно! лексики в мов!ц яка приймае, а також су-часннм станом вщповщних структурних галузей ща мови.

Шнгастичний анагпз вщображення фонограф1чно'1 струюури чужомовних слав (англшських I шмецьких) свщчигь, що в украшськш мов1 тенденция до збереження ознак чужомовносп може мати системне обгрун-тування в лпературнш норм!, налриклад реашзагдя приголосних у словах германсько? етимологц та ¡н. При цьому очевидним е й вплив р1зних поза-мовних чинниюв - зростання осв)ченосп громадян, акпшзащя засоб1в ма-сово! комушкапд тощо. У рамках тенденцп, що протастопъ поглинанню ознак формально! акгивносп слова, стаюгь результативними антисистемш мовш явигца. Найнов1цп лексичш надходження значно розпшрюють обсяг дистрибутивних погреб приголосних украшсько! мови, що не влаетиве не-залозиченим словам. Деяга лiнгвicти слушно вщзначаюгь, що в едносп сис-темних та ангисистемних явшц мкгтягься потенщйш творч1 можливосп мови, яю ведуть 11 до потайного вдосконалення

На вщшну вщ орфографп питомих шв, для написания чужомовних власних назв викорисговуються лппери вщповщно! шцгоналыю'1 абегки. Це уможшшлюе вщхщ вщ загальних орфограф1чних правил там, де потр1бно зберегти 1 показати системшсть чужомовного матер!алу. При цьому дуже важливо визначити, до яко! \ири необхадно дотримуватись правил мови-спршшача 1 до яких меж можна рахуватися з особливостями мови-джерела.

Питания передач! чужомовних антропогшшв засобами украшсько! мови приводять дослщника до глибшого вивчення проблем адаптаца власних назв. Ця проблема, городжена, передуам, практикою, все ж таки вима-гае розроблення теоретичних засад Функщонування украшсько'1 литературно! мови в умовах тгсних контакпв з росшською в умовах Росшсько! ¡мперн, з польською, шмецькою, угорською мовами в склада Ав-сгро-Угорсько1 монарха^ Польша спричинило певш вхдаынносп в оформ-лешп захщноевропейських запозичень, що стало одшао з рис, яю вщриняли оадноукраУнську \ захщноукрашську орфограф1чну практику протягом досладжуваного перюду. Кр1м природного процесу вростання за-позичених Ыв у систему украГнськоГ мови, мало м1сце 1 штучне насаджу-вання окремих фонетичних та морфололчних вар1анпв чужомовних ошв, вщмшних вщ вщповщних вар1анпв у росшськш мов!, але не властивих

нооям украшськт мови натеритори Сходил Украпш, що особливо активно вщбувалося на початку XX ст.2 Зазначеш факта не сприяли стабшзади форм чужомовних лексем в украшськш мов1 протяшм достджуваного перюду, хоч у цшому певний прогрес у цьому напрямку, безперечно, вщбувався.

Основним материалом дая висновив про фонограф!чну адапгацио за-позичених власних назв е граф1чна передача звугав мови-джерела в ук-рашських текстах. Осильки укршнський правопис розвивався в напрямку до його фонетизацд, то с гадстави говорите про певну вщпов1дшсгь мЬк ок-ремими графемами г вимовою звугав, що ними позначаклъся, у словах чу-жомовного походження. Праге довгий ряд вapiaнгниx налисань створюе трудновд у визначенш звукових скшваленпв.

Систематизована структура фонетичних та орфограф!чних вщпо-вщкигав, правописш правила, якими необхщно керуватися у практшд вщгворення чужомовних власних назв в украшському правопиа, ниш вщсутш. Пропозици украшських учених та наша мркування е спробою системного розгладу гапакня.

Дослцркуючи лосгавлсну проблему, вчеш стикаклься з невпорядко-вагаспо вщгворення чужомовних назв, спшшпстю гадходу до рпних явшц вщгворення. Основу причину такоГ непосшдовнош вони вбачають у не-досгатньому теоретичному обгрунтуванш галань, що розгладаняься.

Анализ фактичного матер1алу показуе, що процес передач! украшських власних назв в англомовних текстах також харакгеризуегься подабними розходжеинями та непослщовшспо. Зрозумко, що перекладта не повинш вносига жодких змш та доповнень в англшську систему письма для слов'янсько! передач! назв. Але, на жаль, аш в украшськш, аш в бшьшосп слов'янських мов ще не розроблето чггко! сисгеми трансттерацд, яка дозволила б однахово персдавати будь-яке слов'янське слово англшськими, шмецькими (латинськими) лперами, враховуючи наступну реконструкцию вихщкого написания. Яскрава шосгращя цього -лшгвктичний бш оформления закордонних паспортш громадянам Украши.

Розкритгя причин фонетико-орфограф1чн01 вар1антносп чужомовних власних назв вимагае: 1) урахування уах елеменпв, яш бсруть участь у письмовому оформленш запозиченого слова; 2) урахування уах дш (процедур), яга вадбуваються в запозиченим словом при уведенш його в мову, яка приймас, 3) стввщнесеносп письмово! форми залозичення з юнуючим ор-

1М.А. Жовтобрюх. Мова украшсько5 пер10дичк<м преси (ынець XIX - початок XX ст.). -

К.: Наук, думка, 1970. - С. 46 - 56.

(]юграф1чнт1 правилом; 4) видшення авторських особливостей при оформ-ленш чужого слова.

Так, англо-украшсьга граф1чш вщговщшш характеризуються як стабшьшстю, так i тснденщао до BapiaitTHOcri. Граф1чш въ'шовщним протя-гом ycieï icropiï запозичення власних назв украшською мовою складалися у шкросистему, тснденцн якоГ дооть i в наш дга. У рамках ща сисгеми англшсьга графами В, D, M, F, R, Р, Т, S детали позначення: Б, Д, M, Н, Ф, Р, Л, Т, С, i ïx присутшсть у назв! не викликае вагань. Наприклад, Бемберг *- Bemberg, Демпстер *— Dampster, Фенчер Fancher, Морленд *— Morland, Помфрет <— Pomfret, Рочалъдсон *— Ronaldson, Смарт <— Smart, Tomkïhc<— Tomkins.

Праге icnye багато графем без сгабш>них вщповщниив, з BapiammiM позначенням. Чаете варЬовання зумовлене можлив1Стю представши у запо-зичешй назв! як власне графему, так i сгаввщносну з нею фонему. Наприклад у словах Дошлет, Шлет <— Gillette, Джеральд *— Gerald графема G (фонема [d3]) не фнссуегъся. У цих Bapiamax назв буквосполученням ДЖ позначено фонему. Але ми зафшеували декшька BapiamtB h позначенням саме графеми G: tepœid <— Gerald, Бергер <— Berger. Привертае увагу й ук-рапазований Bapianr Ланэкевен *— Langevin, у жому немае буквосполучен-ня ДЖ, осильки вщбулось спрощення групи приголосних, бо ДЖ транс-формувалось у Ж.

Особливо багато Bapiamiß у запозиченнях, коли система графйших вщповщшшв "не бере участГ в оформленш украшськоУ форми, а на пер-нпш план вистугае imua микросистема фонемних ввдювщгашв з набором фонемних субститущй. Наприклад, широкою Bapiarramcno харакгери-зусться англшська фонема [se], яка входить до складу багатьох власних назв, що функцюнують у фонетико-орфограф^ших Bapiamax: Кларенс — Клеренс — Кляреяс <— Clarence ['kfcerdns], Блекберн — Блакберн — Бляк-бурн <— Blackburn fblackbörn], Гапфакс — Голгфакс *— Halifax fhselffieks] тощо. Як бачимо, для вщгворення анлпйськоТ фонеми [ае] риш часи пропо-нували галька украшсышх графем: А, Е, €, О.

Фонетичт особливосп мови-джерела та мови-сприймача також вццображаються у вар1аягних формах запозичень. При цьому найчаепше вдеться про передачу звучания англШських фонем [0], [б], [h], [w], яга портному позначаються в украшсьюй mobî: Meumirn - Menmic - Meumh *— Menteth ['menti:9], Керазерс - Kapymepc - Карузерс Camithers [кге'глййг], Гелен - Хелт - Елен *- Helen flielin], Шлфред - УХлфред -Ympped+-W\]ÎKà fwiffid].

ОрфографЬгш особливосп мови-джерела проявляються при позна-ченш англшських лтгер, яга не читаютъея, наприклад лпери R. Так, у запо-

зичених власних назвах Onieep *— Oliver, Ольвестер *— Silvester, Мшер <— Miller, Ванкувер *— Vancouver, Честер <— ehester кшцева лпера R заввди фпссуеться в украшсыай форш англомовних назв.

Вщсугшсть системно оргашзованого роздшу правил написания чужо мовних назв, розходження деяких правил щодо факультативно! передач! апе-ляпшв i власних назв зумовлюютъ несгабшьшсть орфограф!чного вишщу запозичень. Звичайно, поява орфограф1чшх BapiainiB, несгабшьних написань, яю. в принцит не повинш б з'являтась, у багатьох випадках неминучь

Отже, фонограф1чш вар1анти чужомовних запозичень зумовлеш об'ективними мовними явишами, яю сгаввщносягься 3i специфкою систем мови-джерела та мови-сприймача, з особливосгями звукових та письмових трансформаций лексичних запозичень, з усталешспо та надайшстю орфо-граф1чних правил для запозичень за умови неадекватности письма та вимови anpiopi, тобто такими явшцами, яи й складаклъ процес фонограф!чно!" адаптаци чужих ств у приймаючШ мовг Регуляршсть прояву шнливого характеру письмових фксащй чужомовних назв зумовлена ланписпршо й дозволяе вважати фонограф!чну вар1антшстъ законошршспо процесу фо-нограф!чного освоения.

А це означае, що часов1 мена фонограф!чно! Bapiairmocri неможливо спрогнозувати. 3 одного боку, фонограф^чна вар1аншсть е незмгнною в 4aci, а з другого - фонограф1чш вар1анта ¡снукггь у MOßi сто лигами. Унор-мовашсть фонограф1чно1 вар1антносп з метою зменшення написань, яю ко-ливаються, реальна за умови визначення норми-ненорми для фоно-граф^чних Bapiamiß запозичень, що вже кнуюгь у писсмшй пракгшц.

Виправдане невдоволення серед л^нпвкгпв Украши та даспори вик-ликае передача власних назв, що мклягь звук [g], Уа вони одностайно про-понуютъ граф!чне вщгворення цього звука засобами украшсько!" абетки через i: ferne, Тепц, BimineT, Гаага (Гага) Гамбург, Авгсбург, Гемшгвей (Гелйгвей), Гюго, ДаСлес, Калгари Гоя, temnimfeH, Bitminer, Глазго, Гегель, Гамбург.

1нша проблема, яко! не можна було уникнути в дискусп, - це передача сполук IA та ГО. Сучаст украшсма л^нгасгги та вчеш захцщо! дааспори пропонуюгь написания; генашьпий, радЬщЫ, артершпьний, дшлектика, Вшрдо, Оссшн, триамф, paditoc, Фиоме, калоншлгзм, фшка, Бшррщ тощо.

Не вщухаготь дискусй навколо граф1чного вщгворення чужомовних I та Y. Вщповщно до п'ятого ввдання "Украшського правопису" при передач! чужомовних шв слщ зважати на так зване правило "дев'ятки": Вашингтон, ВгрджинЫ, Гемпшир, Едтбург та ш. Але правила мають бути послщовними i вмотивованими. Незрозумшо, наприклад, чому лггери И та I по-ршому використовукяься в таких чужомовних географ1чних назвах, ж

Крит, Мадрид, але Ркиелъе, Фр1дрЪс. Деяю вчеш пропонують застосувати едине правило "дев'ягки" до вах власних назв: Гримм, Дидро, Ляйпцих, Абашидзе, Джигарханян, Цюрих, Адис-Абеба, Рим, Америка, Кембридж, Флорида, Диккенс, Ричард та ш.

Ще вщомий педагог С. Томашвський вважав, що звук р] в словах чужомовкого походження повинен передаватися лише лтерою И, бо, мов-ляв, так «каже дух украшсько'1 мови».3 Перегладючи украшсыа науково-публщистичш тексп[, бачимо, що власга назви англомовного походження здебшыпого передаютьсявшйзурахуванням позицнприголоснихД, Т, 3, С, Ц, Ж (ДЖ), Ч, Ш, Р перед наступним приголосним (окрм I та в юнщ слова): Америкес, Остин, Балтимора, Бристоль, Кембридж тощо [цяумо-ва, зокрема, спосгерп-аегься в публгащях укра1нсько1 даспори].

Запровадження правила «дев'ягки» у сферу власних назв, як слушно зазначае В. Нмчук, спростило б наш правопис, але вщдалило б вимову го-лосного вщ йога вимови (1 написания) в мовьджерел1 запозичення. Що-правда вимова твердого приголосного перед И наблизила б нашу вимову до бьтьшосп тих мов, звщки взято ошм.4 Як бачимо, питания розробки меж1 да правила «дев'ятки» все ще е агауальним для УкрахнськоУ национально! комюй з питань правопису при кабшеп Митсцнв Укра'иш.

У зв'язку з тим, що в наппй пращ фориально-структурш ознаки назв анашуються у синхронно-нормативному й дахрошчному аспектах, ншшрогщшпшми та найбшын надайними джерелами шформацц для !х вив-чення с художньо-белетристична лтсрпура (орипнальна 1 перекладна), науково-публщистична (для географ!чних назв), а також лексикограф1чш матер!али (антропошшчн! 1 топошм1чш словники, енцшслопедй' та мапи).

Хронолопчш меж1 необхщного синхронного зр1зу конкретизуються вщповщно до двох сутгевих дня цього досотдження обставин. По-перше, щ мела дшауються необхщшепо враховувати правописну сигуащю, що скла-лась на територц Украши до- та покоенного перюду. По-друге, спираючись на матер1али художньо! литератур и, а також на нормативш канони «Ук-рашського правопису», стд критично ощнити сучасний стан опису реального узусу в украшськш лексикографа, яка за останщ роки набула ягасно нових рис. Харакгерними у цьому вщношенш е, з одного боту, удоскона-лення науково-техтчно! бази даяльносп лексикограф1в, а з шшого, дифе-ренщащя розвитку основних напрямйв у кодифшацшнш та нор-машзаторськш пракгихц украшських учених та лшшепв украшсько! даспори щодо правопису ств чужомовного походження.

' Томацпвський С. В справ| нашот правопис! //Диго. - 1912. - № 168 -С. 6.

' Шмчук В.В. Проблеми украшського правопису в XX столтп //УкраГнськяй правопис: (проект найновшю! редакци). - К.: Наук, думка, 1999. - С. 317.

Остання обумовлена не лише объективною картиною сучасно! ук-ражсько! мови, але иов'язана з рпними традищями 1 теоретичними кон-дешаями, яю покладено в основу кодиф^кахдйно! гарми сучасно! ук-рашсько! мови.

У зв'язву з цими обегавшими вважаемо за дощльне хронолопчно не обмежувати наше дослщження перюдом останшх десяпшть, а простежити шляхи передач! англшських власних назв за останшх сто роив. У такий способ забезпечуегься можливюгь дотримуватися принципу кторизму при вивченш р!зних сторш функцюнування чужомовних лексичних одишщь у приймаючш мов1. Урахування ¡сторично! перспсктиви в дослщженш динамки форм и чужомовних власних назв дикгуегься почасти неодно-значшепо результат взашодо рцних мов в системою украшсько! мови, осильки вони в певних межах виявдяються залежними вщ характеру гене-тичного зв'язку контакгуючих систем.

При формуванш корпусу чужомовних назв безпосередшми дже-релами для нашого досгцдження послужили, передуам, орипнальш ху-дожш твори англомовних 1 тмецькомовних письменниюв та !'х переклади украшською мовою, а також монографи, тдручники, поабники, ен-циклопедн тощо на географ1чну та ¡сторичну тематику (усього 1841 по-зищя: див. Додаток Б).

Уа залучеш до робота джерела пщдавалися суцшьному розписуван-ню. Англомовш 1 шмецькомовш антропошми виписувалися з оригшальних джерел вщповщними мовами, пстм у перекладах украшською мовою вщшукувалися екв!валенти виписаних ¡мен та пршвшц та фшсувалися ок-ремо. Леля цього для кожно! позицц створювався словник ашропошшв.

Англомовш географ!™ назви добирались, як правило, з науково-публщисгачно! лператури украшською мовою. Для !х орипнально! щентифшаид залучались американсьга та бршансьи мапи. Тут також для кожно! позици створювався окремий словник топониш.

У такий споаб кожну з вщбраних лексичних одишщь зафпссовада окремо на варпц з вщповщною позначкою про представлешеть у факгач-них джерелах. Для остаточно! та повно"! характеристики слова (сучасна ви-мова, вживанзетъ, попшрешетъ, вар^атнвшегь тощо) було залучено антро-пошм!чт ! топошшчш словники, енциклопедй та мапи англшською \ шмецькою мовами (69 поз.: див. Додаток Б).

Як допо\йжний прийом залучаемо 31ставлешш юльюсних характеристик аяал!зованих мовних факпв. Засгосування методу кшьюсного аналЬу ор!ентуемо на в!ропдао-статистичшш рхвень, а не на симпгоматичний. Методика ! техшка статистичного аналЬу лексичних одишщь враховуе реко-меядацц Р.М. Фрумюно'!, Б.М Головша та Т.О. Бровченко.

Материли здшснених нами десятюв тисяч юлыасних гадрахушав можна вважати досигь переконливими та шформативними, оскшьки вони вщображають багато параметр1в дослщжуваних власних назв: численш часто™ характеристики вживань англшських 1 гамецьких власних назв, вар1анпв Тх украТнськоТ передач!; доклада характеристики англшських фонем та фонемосполучень, гра<)нчних вщловщнигав; анагаз шмецьких графем, IX вживання, сполучення, вар1анпв украТнсько! передач! тощо.

Ще В. Сашйленко зазначав, що треба найгшлылшу у вагу «вщдавати фонетищ, а не орфографп слова. Якби ми писали !м'я Шексп1р тими лперами, яи шппуться в англшеьгам слов!, тобто Шакеспеаре,! прочитали це ш'я аншйцев!, то вш ш в вис не догадався б, що це ¡м"я його великого письменника». Автор слушно зауважуе, що найбшыш труднопц пов'язага з англшськими звуками. Не знаючи добре розмовнох англШськоТ мови, не-можливо зробиги транскрипщю майже жоднош англшського слова, оскшьки в англшськш мов! правопис в!др!знясться вщ вимови. Тому пись-менник уважае, що потр1бно укладати словники, бо «у нас буде як у росшськш лггератур!: сотню .от люди перекладали хЩкенса,! Шекспира,! Валыпераскота, дали цшу л!тературу анг.шйську в перекладах,! все писали Смитъ, Веверлей, мистриссъ, та т!льки в инщ XIX в1ку додивилися, чи дослухалися, що треба писати Смись, Уовгрли, миссись».5

Виходячи з теоретттчних м!ркувань, бшьгшетъ фах1вщв наполягае на послщовному застосуванш фонетячного гадходу. Щодо англШськоТ мови з и складною орфограф1ею, то сама ця складшсть служгаъ додатковим аргументом на користь фонетичного принципу. Водночас учет слушно обгово-рююгь випадки, в яких пропонують граф!чний принцип вщгворення (под-воення приголосних, шма лггера И та буквосполученння N0). Ь наведених приклада видно, що чимало суто граф!чних елеменпв укоренилося в наппй традици надго глибоко, аби вихликати заперечення проти !хнього написания (! вцшовйшо звучания в англшськш мов!).

Для анализу фонограф1чних вццтовщншав, яи рсалгзуються в ук-ршнських формах англомовних власних назв, першочергове значения мае склад фонем англшськоТ мови та !х опис з метою встановлення подабних рис одиниць рпних мов. Пркгаманм системам конгакгуючих мов фоно-лопчм опозшд! та кореляци виявляклься в р1зних комбшащях: ода запози-чення якоюсь ¡шрою зберлають фонолопчш особливосп мови-джерела (на-приклад, англшська корелящя: дзвншсть-глухтсть), в шших там особливосп втрачено (наприклад, опозищя за ознакою тривалосп: довгога-коротюегь). Тода на перший план виходагь елементи, ям е фонолопчно значугцими в

* СамШленко В. Чужомовт слова в украшсьий мов1. - К.:Шлях, 1918. - С. 1 б.

мовьсприймачей. Поеднання одних комбшацш (мови-джерела) з шшими (мови-сприймача) 1 створюе картину широко? вар!ангаосп запозичених англомовних назв у процеа фонограф1чного освоения.

Дослзд жуючи англо-украшсьи фонограф1чш вщповцщики, ми не обминаемо артикулящйно-акустичний бис фонетичних явшц, притаманних конгактуючим мовам. Базування на опиа фонетичних (порад в фонемни-ми) субстшуцш, зафксованих письмово, дозволяе внявши меж! вар1ангних написань залозичень у рамках таких способ! в передач!, як транскршоця та нашвтранскришдя. Тому за основу системи фонограф1чних вщповццшюб беремо фонолопчний контрастивний акшз, фонегачний опис голосних та приголосних одиниць з метою визначення стввщношення звуив (фонем) та 1х лперно!' передач! в мов!-сприймачев!.

Для одержання результата нами обсгежено ва 44 фонеми, прсдстав-лених у англомовних особових ¡менах, пр1звищах та географ!чних назвах, за такими трьома основними параметрами: 1) вживання; 2) граф!чт зобра-ження (або вщповщнша); 3) вар!анги ¡х украгнсько! передач!.

У результат! одержано тага мльысш показники:

1) англшських фоиемовживаяь: в ¡менах - 70991, у пр1звищах - 68706, у географ!чних назвах - 24868. Докладна частотна характеристика фонемов-живань представлена в таблицах; 2) граф1чт вгдповгднию англшських фонем: в ¡менах - 396, у прпвшцах - 490, у географхчних назвах - 335. Докладна частотна характеристика граф!чних вщповщниюв представлена в таблицях; 3) варсатш украХнськоХ передач; англ!йських фонем: в ¡менах - 1070, у прпвишах -1170, у геофафташх назвах - 774. Докладна частотна характеристика вар!анпв украшсько! передач! представлена в таблицах. Псрвняльна частотна (вщносна) характеристика ¡мен, пр!звищ та географ1чних назв, за вищевказаними параметрами, також представлена в таблицях.

Для об'ективного визначення кшькосп фонограф1чних написань в англомовних власних назвах виявилося дошльним використати фоногра-фемограму, яка дозволяе точно встановиги реально вживаш в англшеыай мов! фонограф!чш написания власних назв. Метод укладання фонографе-мограми засновано на такому принцига: будь-яка фонема, що м!сппъся в англомовних власних назвах, обов'язково мае граф!чш зображення, гальюсть яких залежить вад характеристики само! фонеми (наприклад, дов-гота - коротмсть, глухкпъ - дзвшгасть тощо).

Спочатку в дужках подаемо число, яке позначае загальну юльмсть граф^ших вщповщншав (туг! дал!: гр/вк) ц!а фонеми Певну кшыасть гр/вк вщцляемо подвитою лЪпао (||), що означае основну (або основт) гр/вс; одинарна лппя (|) вказуе на додатковг гр/вк; нещщфеслет гр/вк дуже р1дко викорисговуклъся в графив англомовних власних назв. Для кожно!

фонеми подаемо три фоногра({)емограми - окремо для ¡мен, прцвшц та гео-граф11ших назв.6

У цшому фонетичщ та фонолопчш особливосп англнгсько! мови ви-являються при передач! англомовних власних назв мовою-сприймачем, пе-решнтаються з особлнвостями ui а мови, перегворюючись у закономерного та тенденци. Вони, в свою чсргу, виявляюгься при позначенш ук-рашськими moho-, ди-, три- та полиграфами кожно! алглшсько! фонеми, утворюючи систему англо-украшських фонограф1чних вщповщнимв, яка реалпуегься за умов використання транскрипци.

Представимо дегалька приклада анализу аншйських фонем, що шстяться в картотещ англомовних власних назв.

Фонема [i:]

Фонографемограма:

hiena (12): Е || I ЕЕ ЕА IA EI | АЕ ОЕ Y EIGH IA

Пртища(11):ЕА ЕЕ Е Ш|| EI EVI АЕ EIGH ЕО Y

Географтт назви (8): ЕЕ || IE Е ЕА| I El ОЕ EIGH

Частотна (абсолютна) характеристика фонеми: юльюсть фонемовжи-ванъ - 1164 / 744 / 280, графЫних eidnoeidnume -12/11/8, eapianmie ук-païiicbKoï передач! -39/28/17 (табл. 65; 121,122,123).

Фонема [i:] вщр1зняегься граф1чною своерщтстю cboÏx вщпо-в!дниыв, причому деяи додатков!, наприклад, I, ЕЕ, ЕА, IE, Е, представлено досить значною ыльюспо приклада, тому обрати найадек-ватшпп способи передач! фонеми [¡:] засобами украшсьюп граф!ки досить важко.

Гр/в Е (И):71- Ьпл (Eniil), 1в (Eve); Свенсон (Stevenson), Шгерс (Peters); Юпвленд (Cleveland), Пггерхед (Peteriiead); Е - Емиь (Emil), Jleni (Levi); Джеил (Jekyl), Петере (Peters); Петерман (Petemum), Альвена (Alvern); €- Cm (Eve), Леш (Levi); • - Андрокл» (Androcles), Дюген* (Diogenes); ЕЙ - Еймш (Emil), Греша (Greta); А - Сфросина (Euphrosyne), Наемш (Nehemiah); О - Андрокулос (Androcles), i - Poiiia (Rowern); Клшяенд (Cleveland); И - Никодим (Nicodemus); Стивенсон (Stevenson); J Я- ефроенпя (Euphrosyne); Я-Зоя (Zoe).

бУс1 англшеью голоси! фонеми харакгеризуються величезною кшьюстю гр/вк, яи наочно представлен! у фонографемограмах, тому через обмежений обсяг дисертаци (17 ум. арк.) розгледов! шдлягають лише Т1 гр/вк, передача яких с дискуайною Докладний анал1з усьч (основних, другорадних, а також Р1ДКП вживаних) гр/вк голосних приголосних фонем здШснено в першш 1 друпй книгах монографи автора «Чужомовна пропр1альна лексика у фонограф1чтй систем! украшськоУ мови». - Ужгород: Л!ра, 1999.-Кн. 1.-С. 235 - 403; Кн. 2. - С. 7- 190.

' Для зручносп укладання таблиць, класиф1кац» та анал1зу фактичного матер1алу гр/вк фонем представлятимугься за алфавитом. Юльюсть варынив укращсько! передач! кожно! гр/вк представлено в дужках.

Гр/в Е е основною для англшсъкого зображення фонеми [i:]. Яюцо для вщгворення щй' фонеми запропонушо враховувати графшу, то спсггво-рювагиметься вимова англшських апв, тому украшську лгтеру I дощльно використати для передач!. Наприклад, Стшенсон [Stevenson] (Р. Олдднгтон "Смерть героя" /Пер. Ю. Лгсняк [1988] - R Aldington 'Death of а Него') або ¡Итере [Peters] (А.Кронш "Могила Хрестоносця" /Пер. В. 1онкш, В. Бакулш [I960] - A. Cronin 'Crusader's Tomb').

Вар1анти передач! з украшською литерою Е вщтворюють граф1чний вигляд оригшальних сл1в: Петере [Peters] (Тр. Капоте "Лугова арфа..." /Пер. В.Митрофанов [1977] - Tr. Capote "The Grass Harp...'), Джекм [Jekyll] (Ст. Инг "Мертва зона" /Пер. В. Митрофанов [1988] - St. King 'The Dead Zone'). Проте, гадаемо, не стд вщмовлятися В1д лпери Е лише на початку дво- та багатоскладових ств з метою збе-регти граф1чний образ назви: Елил (Emil), Edim (Edith), Едом (Edom) тощо. Такий cnoci6 передач! викорисговувала, наприклад, Г. Касяненко, пропонуючи BapiaHT Ем Lib [Emil] (Дж. Лондон "Сила дужого" [1929] -J. London 'The Strength of the Strong').

Imrri Bapiamn передач! через лггери А, О, I, И, Ш, Я надають, як правило, украШзованого вигляду здебшьшого англомовним ¡менам.

Гр/в ЕА (9):81-Brri (Bcatty); Ic-шен (Eastman), Дисон (Deacon); Icr Форчен (East Fortune), Лонгр'м (Longreach); A - Жан (Jean); E - Бел (Beattie), Леи (Leahy); Декон (Deacon), Стрек (Streak); 1Я - Джшн (Jean); EA - Eesrri (Beatty); ЕЙ - Джейн (Jean); Макнейл (McNeal); 1Й - Мак-Ншл (McNeal), O'HIirn (O'Shean), 1С - Icrc (Eats), И-Уесг-Пата-Бнч (West Palm Beach).

Довгота aнглiйcькoí фонеми [i:] при передач! украшською мовою тчим не позначаегься, хоча теоретично юнуе можлишеть вцлворига цю рцницю. У даному випадку можна використати сполучення украТнсышх лпер 1Й. Передача фонеми [i:] в англомовних власних назвах створюе в ук-рашськш вимов! вщому акусгичну близьисть з англшською вимовою. Ми зафшеували лише декшька випадав тако! передач!: О'Шйл / O'Neal (Г.М Рщ "Вершник без голови" /Пер. В. Митрофанов [1983] - Th. М. Reid. 'Hie Headless Horseman: A Strange Tale of Texas'), О 'Шшн /O'Shean (Р.П Уоррен "Все кopoлiвcькe вшсько" /Пер. В. Митрофанов [1986] - RP. Warren 'АД

* Кшьюсть вар1ант1в украшсысо! передач! для дсяких гр/вк певних фонем може не зб1гатися з числом, наведении в таблицах. Наприклад, гр/вк АЕ мае 6 парштв украшсько! передач! для ¡мен (ХД 5 - для лр)звищ (Х2) 1 лише 2 - для географтних назв (Х3). Проте у прЬвидах зафгксовано 2 вартнти передач! гр/вк АЕ, яких немае в ¡менах та географ^чних назвах, а в географ^чних назвах ми пограпили на 1 вариант, який в|дсугшй в ¡менах та пр!звищах. Через те, що варшнтт передач; гр/вк АЕ для привит 1 географтних назв менше, шж в ¡менах, ми шдеумовуемо загальну К1ЛЬК1СТЬ вартшв пepeдaч¡ та вщнмаема суму тих в:1р:;штш в прЬвищах та географтних назвах (ХД мю ев ¡менах, за формулою: (Х[+Х1+Хз)-Х11=С,тобто(6+5+2)-4=9.

the King's Men'), Макнет / McNcal (Дж. Дос Пасос "Менгеттен" /Пер. M. Лисиченко [1933] - J. Dos Passos 'Manhattan Transfer').

Як бачимо, M. Лисиченко 1933 року започаткувала таку передачу, а 60 рогав теля Heï В. Митрофанов також спробував запровадиги цей споаб. Сполучення 1Й не порушуе морфодопчно! будови аншйського слова, бо украшське [н] не е складотворчим, тому англшеьга прЬвшца в украшськш передач! не читатимуться як два склада. Використання сполучення Ш уможливлюе розр^знешш англшських назв, що шетять фонеми [i:] та [i], ж у bhmobJ, таи на письму хоча цей cnociô е неперспекшвним. Незвичшстъ тако! передав не дозволить ш уживатися на практищ. Тому доцшьно узаконит едино правшшшй, на наш гогляд, cnociô передач! диграфа ЕА через украшську лггеру I.

Гр/в EIGH (3): / - Jli (Leigh); ЕЙ - Лей (Leigh); 1Й - Лш (Leigh).

Туг щкаво вщзначиги, що bcî три BapiaHra передач! сгосуються рЬних клаав власних назв: I- шен (Англо-украшський словник /Упор. Ml. Балла [1996]), ЕЙ-прившц (К С. Пр!чард "Буремш дев'яносп..." /Пер. Л. Солонь-ко [1985] - K.S. Prichand 'The Roaring Nineties...'), 1Й - географ!чних назв [назва бртанського лпега] ("Альманах об'еднання бувших вояив украшщв у Великш БригашГ [Ловдод 1980]). На наш погляд, Bapianr передач! Jliz як-нашфаще вщображае граф1чшш склад слова в оригшал!, а фарингальний характер украшсько1 фонеми [г] не стготворюватиме аншйсько! вимови прввиша, зважаючи на фшаль сполучення GII.

Таким чином, фонему [i:] передаемо: ЕА —* /; Е —> /; Е (на початку дво- та бататоскладових апв); / (в 1нгервокальнй позици); EIGH —> 1Г (у кшцевш позицп); I—>/; /(у позиццтеляголосних).

Фонема [g]

Фонографемограма:

1мена (5): G||GG| GH GU GUE

ПрЬвшца (7): G|[ GG | CG CGU GH GU GUE

Геогрфчт назеи (6): G || GH | GE GG GGE GU

Частотна (абсолютна) характеристика фонеми: илыасть фонемовжи-вань - 865 / 1441 / 362, графхчних eidnoeidHinde -5/7/6, eapiemmie ук-païncbKoï передач! -14/24/13 (табл. 97; 216,218,220).

Основна графгаий вщповщник фонеми [g] у Bcix трьох позищях в arcmi - монограф G. Фонема [g] може зображатись монографом G у будь-якш гр/в та перед приголосними [I] i [г].

Особлив ¡стъ англомовних прЬвшц, як! мтстятъ графеми CG i CGU, полягае у тому, що лтгера С у форманп Мс е "ммою". Яйцо вщгворювати

фонепичну оболонку с.тв, то граф^чна передача неможлива, там бшьше, що для позиачення фонеми [5] немае вщповщних графем. Наприклад,

м • CG R Е G OR

[ш] И И м [е] lg] IS]

М А К-Г р Е Г OP

м А К-Г р Е Г OP

м • кг р Е Г OP

Як бачимо, передача прЬвшц, що мюгять формант Мс (Мае), стано-вигь певш труднопц. Звичайно, для передач! англшсько! лпери G слщ ви-користати украшсьву Г. Мак-Гретор (В. Скотт "Роб Рой" /Пер. JL Скрипник i М Гаевський [1930] - W. Scott 'Rob Roy') або Мак-foppi (О. Гещ». Виб-раш оповцщкня" /Пер. М Рябова [1930] - О. Henry '41 Stories'). Хоча така передача трохи порупгуе графЬпшй вигляд апв, але е фонолопчно корекг-ною: при сгягненому чиганш украшською мовою двох лпер -Kit- ви-мовлятимегься лише один звук - [г]. Огжс, як показуе конграстивний анатз npi3Bmiia McGregor, для збереження фонографии орнпнальних шв диграф CG слщ передавати через украшське сполучення КГ - МкГреюр, МкГиш, MuTijuiiKaddi тощо.

Украшсыа перекладач! здебшыиого корекгно вщгворюють першу лггеру диграфу CG: С, наприклад, Мак-Пн [McGinn] (К.С. Пр1чард "Буремш дев'яносп." /Пер. Л Солонько [1985] - K.S. Prichard 'The Roaring Nineties...'); МакДжшшд\ [McGillicuddy] (Дж. Дос Пассос "Менгегтен" /Пер. М. Лисиченко [1933] - J. Dos Passos 'Manhattan'); Мсж-fappi [McGany] (OTeHpi "Оповщання" /Пер. Марк Рябова [1930] - О. Henry '41 Stories') тощо. Дуже рщкими е випадки асимшяци: CG —* КК, наприклад MacGaul у вщгворент Г. Касяненко пропонуе форму Мак-Кауль (Дж. Лондон "Сила дужого" [1929], [1957] - J. London 'The Strength of the Strong').

Гр/в G (10): Г - Гаспар (Gaspar), Гшфорд (Gilford); Глендауер (Glendower), Грейфшд (Greyfield); Глазго (GLasgo), Орегон (Oregon); Г - Гаспар (Gaspar), Герпруда (Gertrude); Монгепо (Montague), Глендауер (Glendower); Глесго (Glasgo), OpiroH (Oregon); ДЖ - Джертруда (Gertrude), Ейджер (Hagar); Арджш (Argyll), Медаа (Magee); Мейдасор (Magor); К - Каспер (Gaspar), Зжмунг (Siegmund); Колламей (Gallamay), Крейп (Graigie); Глясков (Glasgo); ГА - Teflpira (Hedwig); КК - Мон-текга (Montague); IT - Xerrepri (Haggarty), Скроп' (Scrog); Ж - Ожшш (Ogilvy), Каржиш (Cargill); ДШ - Ардшшь (Argyll); ГЬ - Вшшегь (Winnipeg).

Анпийський монограф G, який позначае фонему [g], слщ, без будь-яких застережень, передавати украшською лггерою /; такий cnoci6 викори-стовували украшсыа перекладой до середини 30-х роив, наприклад, Гертруда [Gertrude] (У. Шексшр "Гамлет..." /Пер. П. Кул™ [1899]), Глесго

[Glasgo] (О. Калкговский "География..." [1912]), Монтегю [Montague] (О. Генр1 "Коса на калпнь" /Б. п. [1928]), facnap [Gaspar] (4L Дккенс "Пошсть про двое шст" /Пер. М Сагарда [1930]), Opiton [Oregon] (С. Севш "Американсыа СНГ' [1931]). Вщ гатери Т гаколи не вщмовялися в ук-рашомовнШ jrixepaiypi захщно! дюпори: Тлясков (1нформатор про Аншю /Пер. I. Бурко [Лондон, Б.р.]), tnendayep [Glendower] (В. Шекешр "Трагедая Макбета..." /Пер. Т. Осмачка [Мюнхен, 1961]), Джхпонс [Geelong] (Ук-ра'пгщ в Австралп [Мельборн, 1966]).

Ниш створено сприятлиш умови для вцфодження графеми Т, яка мае nocicru вцщовщне мгсцс в украшсыай абетщ та бути використаною для вщтворення чужих ств, особливо власних назв, що мюгягь фонему [g].

Гр/в GG (5): IT- Merri (Maggie), Пегп (Peggy), Хаггард (Haggard), Bpirrc (Briggs); Доггер-Банк (Dogger Bank); IT - Meiri (Maggie), Пет (Peggy)'. Хаггард (Haggard), Дугган (Duggan); Г - Erep (Agger), Сгагот (Spiggot); Bpirc (Briggs), Дуган (Duggan); Tpirc Роод (Griggz Road); t - Егей (Aggie), Men (Maggie); Хагард (Haggard), Дуган (Duggan); ДЖ - Ейдаа (Aggie).

Гр/в GGE (1): IT- Легт-Пк (Legge Peak).

При передач! диграфа GG i триграфа GGE сшд також використати украТнську лггеру Г, але з подвоенням - IT. Розглянемо для прикладу регре-сивну еволющю передач! прЬвшца Haggard. 1927 року М. 1ванов, перекла-даючи роман Дж. Лондона "Серця трьох" (J. London 'Hearts of Three'), ви-користовуе одну лггеру Г: Гагард. Два роки по тому [1929] М. Лисиченко прЬвшце аншйського гшсьменника передав через дв! букви It: Хаггард ("Соломонов! копальн!" - H.R. Haggard 'King Solomon's Mines'), а наш cy-часник, Т. Олексавдренко, вже застосовуе традивдйний cnoci6: Хаггард С'Копальш ларя Соломона..." [1992]), хоч чотири роки перед там це пр1звище в переклада В. Митрофанова мало вигляд Гаггард (КВшсон "Паразита свщомосгп" [1988] - ¿.Wilson'The Mind Parasites').

У лшшетичнш лггератур!, як уже зазначалось, представлеш супереч-лив! погляди щодо засгосування подвоення приголосних, коли в ук-рашському rapiami вживаюгься три приголост графеми постль. Наприк-лад, англшське пр!звище Briggs. Чи варто тут використовувати дв1 лпери tt>. Гадаемо, гцо так, бо шакше порушуеться граф!чний вигляд слова в орипнаш, а украшський Bapiairr з двома буквами ТТ (ГГ) не одержуе не-обхщного приголосного навантаження. Пор. вар1анги Epizc (Ч. Дискенс "Домб1 i син" /Пер. МГванов [1930] - Ch. Dickens '...Dombey and Son...') i Бр\ггс, жому надае перевагу I. Гарник (Р. Шекл! "Без1менна гора" [1991] -R. Sheckley 'Citizen in Space').

Поодинокими e випадки, за яких на сторнжах одного i того ж перекладного твору вживакяъся два варианта назви того ж персоналу, наприк-

лад, у KHiei Дж. Ол. Кервуда "Юнець pi4Kn" /Пер. П. Сумовський [1929] на-явш написания прЬвища Диган i Дусган, хоча в орипнат використовуегься лише Duggan (J.O. Curwood 'Hie Valley of Silent Men').

Офщйна назва австралШсько! гори Legge Peak в украшському тексп вщгворювалась корекгао на той час: Легг-Шк (Австрагайський Союз //Commonwealth of Australia [УРЕС, 1968]); сьогодш цей топонш набувати-ме Bapiam ЛесгГИк.

Гр/в GII (4): Г-Konri (Coughlie), Маргарита (Maigherita), Бергсон (Burghsoa), Лщпбфг (Lindbergh); Питсбург (Puttsburgh), Хсйг (Haigh), Ф - Кофлш (Coughlin), Г - Пптсбург (PittsburghX Нюбург (NewbmghX tb - Ппсбургь (Pitisburgh).

Диграф GH в украшських текстах передають, як правило, через лидеру Г. Наприклад, назва американського Micra Шттсбург [Pittsburgh] (Г. 1ванов, О. Добров "Гсограф1я часпш свпу й найважлив1ших заруб1жних Kpai'n" [1955]). Правильний cnoci6 передач} за допомогою л]тсри /, представлений, як правило, в лператур1 £крашсько'1" даспори: Шттсбург (Улас Самчук "Стадами moHepie..." [Нью-Йорк, Б.р.]).

Bapiam передач! диграфу GH через украшську лгтеру Ф: Кофлт, який представили Н. Калачевська i В. Митрофанов (М. Твен, Ч.Д. Уорнер "Позолочений BiK..." [1963]), здшснено через те, що основа прЬвшда Cou^Alin мае вимову [ko:f], але в орипнал1 слою вимовляегься як — ['kaglin], тому в украшському написанш доцигьно використати варшкт KoOiin.

Гр/в GU (4): Г- Мгел (Miguel); Гест (Guest), Гшберг (Guilbert); Гшфорд (Guilford), Сагеней (Saguenay); ГУ-Miiyen (Miguel); Гест (Guest); Ж - Жиьбер (Guilbert).

Диграф GU рекомендуемо передавати украшською лггерою /, наприклад, Гест [Guest] (Р. Спвензон "Дивний винахад д-ра бкшпа" /Б.а [1927] - R.L. Stevenson "The Strange Case of Dr. Jekyll and Mr. Hyde'). 1шш Bapianra спотворюватимуть англшську вимову. Наприклад, прЬвшце Жшьбер в украшському mpiairri мае франлузький виглад (Дж. Фаулз "Вежа з чорного дерева..." /Пер. В. Ружицький, Дм. Сгельмах [1986]), хоча в орипнаш Guilbert ['gilbSt] (J. Fowles 'Tlie Ebony Tower...').

АУС-96 представляе два сгособи украхнсьш передач! шеш Miguel: коректний - Мйел i португальсько-кпанський Bapiam- - Мщел, який вва-жасться традшцшшм. Сьогодш це ш'я передаемо якМНел.

Гр/в GUE (2): Г-Клаг (Clague); Спрег (Sprague), Хейг (Hague); Г- Спрег (Sprague).

Триграф GUE мклигь дв1 "шмГ летери UE i основну лйеру - G, передавати яку бажано через украшське /. Однак ми виявили тшьки один ви-

падок тако'1 передав: у переклада роману Джека Лондона "Смок Беллю" е персонаж на прсвище Спрее [Sprague] (Пер. М. Лисиченко [1927] -J. London 'Smoke Bellew'). Те саме щизвгаце, але в традищйшй передач!, використовуе Ю. Корецыотй: Спрег [Sprague] (М. Твен "Пригоди Тома Сойсра" [1935] MTwain 'The Adventures of Tom Sawyer').

Татш чином, фонему [g] передаемо: CG, CGU —> Kf (у формантах Мк, Мак); G, GE, GH, GU—Г; GG, GGE Г/.

На вщмшу вщ англомовних власних назв, питания передач! шмецьких ошм1в засобами кирилищ практично не розв'язане. Декшька праць, на яка ми натрапили, оглядаючи теоретичний матер1ал, дають нам гадегави говорите, що зазначена проблема ще перебувае у сташ зародку. Щодо наукового з'ясування проблеми передач! шмецьких власних назв, то внесок, зроблений украшськими л!ншстами, заслуговуе лише на схвалення та насшдування шшими фшшопчними колами схщноевропейських краш. У бшьшосп випадгав украгнсьи вчеш пропонутоть керуватися загалышми правилами, знаниям шмецьган орфографи та литературного звукового оформления ща системи голосних, приголосних i ix сполук.

Напп спостереження за шмецькими власними назвами (особовими ¡менами та щлзвшцами) показують, що граф!чна система сучасно! тмецько! мови характергоуегься такими специф1чними рисами:

1) вщеутшеть сталих вщповщгашв м1ж буквами абетки та фонемами, тобто одна й та ж фонема може бути зображена в нш риними граф1чними засобами (лперами та ix сполуками); 2) доешь велика юльгасть лггерних сполук - передуам, диграф1в, що доповнюють шмецьку абетку як основш або яругорядш засоби зображення шмецьких фонем. Звщси, графта шмецьких власних назв нараховуе 70 буквосполучень, включаючи й рщасш, що представлеш нгоькочастотними прикладами; 3) практична однозначность jriTcp абетки та лггерних сполук; 4) невелика кшыасть складних графем (сполучень трьох- i бхльше лггер) за виняшш 10-ти триграф!в та 2-х пол1граф!в; 5) наявистъ дакригачних позначень та лггершн да критики, тобто вшсористання лггер шмецько! абетки для розкрштя звукового значения певноГ фонеми. У цшому граф!чна система шмецьких власних назв склада еться ¡з 100 графем - 30 монограф!в, 58 диграф!в, 10 триграфш та 2 гошграф1в.

3 метою отримання надшних результата для передач! шмецьких власних назв засобами украшсько'! граф!ки нами обегежено 13395 шмецьких графемовживань в особових ¡менах та 19001 - у пршишзх. Серед них виявлено 80 сполучень графем в особових ¡менах та 93 - у прЬвищах. Вщювщно зафшеовано 168 BapiaHiiB украшськоГ передав тмецьких графем в особових ¡менах та 194 sapiainn у прЬвтцах.

При передав шмецьких власних назв за основу беремо лпературну "сцешчну" шмецьку вимову (Bühnenaussprache). Так само це робиться при транскрибуванш украшською мовою шмецьких географ1чних назв. Тому вщ далектних особливостей н!мецько! вимови тут вщмовляемося.

Поширсна думка про "неектадшстъ" именью» вимови е хибною, тому що i багатством фонем, i труд шстю ïx засвоення дня шоземця шмецька мова не посгупасться англшськш. Протс у вццворенш довгота голосних та imni особливосп ммецько!" вимови не можуть бути враховаш. Та все ж установит правильну украднсью/ передачу немецьких лексем однозначно леппе, шж правильну передачу власних назв англшських. Втоначимо, що цю одно-значшсгь можна досягнуги лише за умов прийняття "Правил передач! шмецьких власних назв" та ïx суворого дотримання, а також завдяки ком-про\псному застосуванню традищйно усталених правил передач!

У шмецькш mobí застосовуеться звуколперний принцип письма, од-нак звук i лгтера не завжди покриваклъся, звщси й ¡сторичш, тобто тра-дшдйш написания. Один i той же знак у рвних позшцях вщповщае р!зним звукам. Передаючи украшськими графемами шмецьм назви, особливу ува-гу слщ звергати на лиерш сполучення (диграфи, триграфи та полирафи), яи можуть позначати один звук або один склад; якщо лпери належать до pi3HHx складов, то слщ шукати орфограф1чш способи передач!.

Як основш джерела для встановлення правильного написания шмецьких власних назв використано ономасгачш та орфоетчш словники (див. список використано! лггератури).

Графема Е

Частотна (абсолютна) характеристика графеми: мльысть графемов-живаиь - 1586 / 3198, графемосполученъ -6/6, eapianmie укратськоХ передач,i -21/24 (табл. 311; 344,345).

Монограф Е (11) : Е - Емануеяь (Emanuel), Ельзе (Else); Етьснер (Eisner), Ердмендер (Erdmcnder); А - Ельза (Else), Леонора (Leonore); Барнат (Barneth); € -Вера (Vera), Габрши (Gabriele); Губмаср (Hubmaier), Шгадлф (Stadler), • - Пауль* (Paule), Серж» (Serge); Гулим* (Huglieme), Прскль* (Pröckle); Ï - Емануш (Emanuel), Самуш (Samuel); Гайсмаф (Geismaier); Ю - Бюлов (Below); Я - ОггЬпя (Ottilie), Емиия (Emilie); И - Йосиф (Joseph), Маргарита (Margarete); I - 1фршм (Ephraim), В|ра(Уега);ЯГ-Шгрищя (Patrice); У-Урсула (Ursel)

Вщсутшсть вщповщно1 украгнсько! графеми, тобто нульовий Bapiairr, для монографа Е можна пояснюегься наявшетю лпери L (Paule, Pröcle) i франпузьким походженням Lmchí Serge, хоча, за правилами чигання, цей огам вимовляеться як ['ser3e]. Тому правильною була б передача !х Пауле, Серже, Прокле.

Bapiaimi з украшськими лидерами А, I, Я, И, Ш, У е традищйними в угсрашсыай передач, а ш'я Маргарита набуло украйпзованого виглящу. Звичайно, переносит ix в украшсьга текст бажано було б як Ельзе, Леоноре, Емануеяь, Самуель, Гайсмайер, Белов, ОттШс, ЕмШе, Иозеф, Маргарете, Ефрайм, Вера, üampice, Урзель.

Диграф ЕЕ (4): ЕЕ - Бееретц (Becretz), Меес (Mees}, Е - Бещ (Beetz), Прен (Ргееп); ЕС- Меербах (Meeibach), Весрт (Weerth); I - Спвен (Steeven).

Використання украшських лпер Е€\ Меербах (В. Бредель "Внуки" /Пер. П. Факторович [1957]), Весрт (В. Баумерт "Юшсть Opinpixa Енгельса /Пер. В.Василюк, Ю. Михайлюк [1986] - W. Baumert "Schau auf die Erde..."), можливо, забезпечуе милозвучшсгь мови, але може призвести i до плутанини при зворотному вщгворенш: наявшсть дифтонпв в орипнаш (Meierbach - Meyeibach). Мабуть, лiпшe буде Меербах, Веерт.

Акглшський Bapiam передач! ¡мет Steeven, гадаемо, обраний невда-ло, бо в англшськш MOBi е лише дв> назви з вимовою fstkvSn]: Steven i Stephen. 1мов1рно, кращим вщповщшпсом був би запис Штсевен.

Неяоцшьним також уважаемо передачу диграфа ЕЕ лише одшею ук-рашською лггерою Е: Бетц, Прен. У такий cnociö порушусться граф1чний вигляд сл1в, а зворотне вщгворення даегься надго важко. G й шли прпвиша, що шстять монограф: Betz, Pren(n), Bötz, РгШттощо.

Диграф EH (2): Е - Hepnix (Nehrlich), Феяшг (Fehling), Леман (Lehmann); ЕЙ- Польтерцен (Polterzeh).

Jlrrepa Н служить, як правило, дня показу довготи попередньо! го-лосга!, у цьому випадку - Е: [е:]. Тому, можливо, перекладач Ю. Авдеев обрав Bapiam- ЕЙ у ромаш Г. Гартунга "Ми - вундергавди" [1978] (Н. Härtung "Wir Wundeikindei").

Гадаемо, що украшську лп-еру Г також можна викорисгати для передав диграфа ЕН, яюцо фонема [h] в орипнаш передуе лише одшй приго-лосшй або вжита в инщ слова: Феглшг, Легманн, Польтерцег.

Диграф El (7): АЙ - FaiiHpix (Heinrich), Гайнц (Heinz); Гнайзенек (Gneiseneck), Хандеггер (Heidegger); ЕЙ - Гейнц (Heinz), Рейнгольд (Reingold); Гнейзенау (Gneisenau), Гейдеггер (Heidegger); Шейла (Sheila); ЯЙ - Боммесляйн (Bommeslein); БасколяГгг (Baskoleit), Фляйшер (Fleischer); Е - Feiipix (Heinrich); Гне-зешу (Gneisenau); Я - Канкеотг (Kankeleit); / - Fiirpix (Heinrich); А - Шлаермахер (Schlciermacher).

Як бачимо, диграф El - один и щйсуперечлившшх у передач! того засобами украшськш графнси.- ГенрЬс - Faunpix - Пнргх, Гнайзенек - Гнай-зенау - Гнезепау тощо.

1м я та провище видатного шмецького письменника Heinrich Heine вже давно украшською мовою передаегься хибно - Генргх Гейне; так само, як ¡м'я i ¡ншого майстра слова Генриха Белля - Heinrich Boll. Поодинои ви-падки прийнягаого вщгворення ¡меш Hcinrich як Гайнр\х (Фр. Дюрренматг "Правосуддя" /Пер. О. Логвиненко [1987] - Fr. Dürreniratt "Justiz") ще не е усталеними в практищ укра'шських перекладам. Вариант передач диграфа El за допомогою украшсько! лпери Е сугтево спотворюе як вимову, так i граф1ку шмецьких сдав. Наприклад щмзвшце Gneisenau уживасться в ук-рашському переклад В. Баумерта "Юшсть Opiapixa Енгельса" /Пер. В. Ва-сшпок та Ю.Михайлюк [1986] як Гнезенау. Те саме грзвшце В. Лазня вщгворюе через ЕЙ: Гнейзенау (Г. Гардель "Женш" [1976]). Лише в переклад С. Кобленца основу Gneise- передано правильно: Гнайзенек (Фр. Ун-гер "Заборонена юмната" [1971]), бо орипнальне написания - Gneiseneck (Fr. Unger "Das verbotene Zimmer")-

Подцбне сгаввщношення, але мЬк украшськими лггерами ЯЙ - Я на-явне в передач! прЬвшц Baskoleit i Kankeleit Формант -leit втрачае ди-фгонпчний характер при передач! украшською лггерою Я: Канкелят ОЙ. Бобровський "Левшш млин..." /Пер. Л Федоришин [1971] -J. Bobrowski "Levins Mülile..."), але збертае його при використанш сполучення лпер ЯЙ.Басколяйт (Г. Бель"Бшаворона..."/Пер. С. Горев [1969] -Н. Boll. "Erzählungen").

В оповщаннях 3. Ленца е персонаж з !менем англшського походжен-ня Shcila, яке В. Колошець вщгворюе традшцшшм вариантом Шейла (3. Ленц "3 глибоким сумом..." [1984] - S. Lenz "Gesammelte Erzählungen"). У подабних випадках бажано зберегга чужу (англшську) вимову - ['ii:lo] i передавал! це ш'я як Шиа. Отже, вар ¡ант передач! диграфа El через ук-рашське сполучення AM (ЯЙ) лишаегься единим правильним способом передач! цього диграфа.

Диграф EU (5): ОЙ - Ойген (Eugen), Нойман (Neumam); Бойгер (Beuter), Дойблер (Deubler); ЕЙ - Фейхтвангер (Feuchtwanger), Шлейзшгер (Schleusinger), Бейрман (Beuimaim); ЕУ - Еуген (Eugen); Mairrey (Manteu); €В - €вген (Eugen), Ю - Крюгер (Kreuger).

Викорисгання украшського сполучення ЕЙ пов'язане з граф^шим виглядом диграфа EU. Тому в украшських текстах з'являються таи вар!анти, як Фейхтвангер (зачисть Фейхтвангер) або Шлейзшгер (заметь Шльойзтгер) тощо.

Транслперащя диграфа EU полегшуе зворотне вщгворення, але юна сутгево спотворюе орипнальну вимову, наприклад, Еуген (Г. Манн "BipHO-пщданий" /Пер. М. Зюман [1969]). Викорисгання вар!анта Свген (Бр. Ашц "Роберт 31верт" [1978]) надае ¿меш укра'шзованого характеру, що також не-

бажано при вщпюрекш власних назв, яйцо це не передбачено якимсь псре-кладацьюш завданням. Лише rapiairr Ойген, який запропоновано М. Дяг-лснком (А. Зегерс "3 ким та?' [1961] - А. Seghers "Die Entscheiding"), ко-рсктно вщгворюе вимову орипналу.

Bapiairr передав з буквою Ю також не можна вважати вдалим. Його краще застосовувати доя передач! имецького умлатованого Ü, як, наприклад у високочастотному привинц Крютер (Klüger).

Диграф Е Y (4): АЙ - Майер (Meyer), Байсель (Beyssel); ЕЙ - Адрей (Audrey); Мейф (Mcj'er), БеГкрсдорф (Beyersdotf); А - Jlomq) (Lohme)'cr); Е-Меер (Meyer).

Як бачимо, лексема Meyer мае аж 4 Bapiamn передач!. Перил два - АЙ / ЕЙ - збер1гають вдацдну фафму слова Щсио украшських букв А / Е, то де-яи лшгшсти схиляються до потреби резервування ix (особливо букви А) для передач! дшраф!в El та EY, застосовуючи формулу АЙ+€=А€, тобто уни-кання нашшрного вживання букви Й. На наш поглад, такий прийом краще за-сгосувати при передач! англшеьких власних наза Наприклад Браян (Brian), Праям (Priam) i т. in, де фонема [aiö] зображуепься лише диграфом 1Л. Але коли графта вюадного слова шсппъ триграф, наприклад, AIU [ai3], то в цьому випадку бажано його в^дгворювати: Кайюс (Caius), Гашос (Gaius) тощо.

Отже, графему Е передаемо: Е Е; EH Е; ЕГ (перед одшао приголосною, а також у инщ сл!в); ЕЕ ЕЕ; EI, EY -> АЙ, EU -> ОЙ.

Графема Н

Частотна (абсолютна) характеристика графсми: ильисть графемов-живань - 400 / 372, графемосполученъ -1/1, eapiaumie укра'Шсъко! передачi -3/2 (табл. 324; 369,370).

Монограф Н (3): Г - Ганна (Hanna), Гшьдегард (Hildegard); Гаген (Hagen), Горст (Horst), ГШхг (Habicht), Гачбергер (Hamberger); X - Ханна (Hanna), Хипэдегард (Hildegard); Хаген (Hagen), Хорсг (Herst); • - «Срошм (Hieronymos).

Украшську лггеру X доцшьго резервувати для передач! юмецьких назв, що шетять фонему [х]. Тому для монографа Н залишаегься тшьки ОД1Ш варишт - Г: Пльдегард [Hildegard], Гаген [Hagen], Перонимос [Hieronymos].

Результата нашого дослщження показують, що украшсью перекла-дач1 у бшьшосп випадюв використовуклъ лтеру Г для передач! нмецького Н (Г vs X = 681 vs 85), наприклад, Габат [Habicht] (Б. Келлерман "Танець смертГ /Пер. К Головацька [1990] - В. Kellermann "Totentanz"), Гамбергер [Hamburger] (ЯФейхтвангер "Устх..." /Пф. О. Синиченко [1981] -L. Feuchvanger "Erfolg...").

Отже, графему Н передаемо: Н Г.

Анашз законошрносгей 1 специфиси процесу фонографгаюго освоеши ономастичних запозичень дозволяе сшерджувати, що фоюграф!чна адап-тащя ономастичних гермашзшв вщображае взаемодао фонегачних, графгашх та орфограф1чних сфер систем конгагауючих мов. При цьому фо-нетичний та граф^ший аспект мови-сприймача здебшьшого спшвхдносягься ¡3 системою мови-джереяа, оскшьки саме туг знаходигься основа !ншо1 сис-теми - сисгеми графемних 1 фонемно-графемних вщповщнигав, вщ яко! зале-жигь процедура передач! елеменпв нсукраГнськоГ назви. У свою чергу, ця передав вибуваегься двома усталеними в украшськш пракпад способами -транскригавею 1 трансштеращею, ям в чистому виглад в запозичених ошмах засгосовуються нечасто. Тому, можливо, слад говорига про неповну транс-крипццо та неповну траноптерацЪо ж про прийоми, що реально здшснюються в украшських вщповщниках запозичених онлпв.

Шляхи формування фонограф!чно1 норми для запозичень визнача-ються чинною вар1анппспо форм. 1хне становления зумовлене притаман-ною систем! украшсько! мови орфограф!чною вар!ак1шсгю, "дозволом" факультативних написань як для незапозичених апв, так I для запозичень. В украшськш орфограф!чшй систем! закладена здатшсгь до вар!антносп, що е ознакою розвитку системи, бо з вар!анпв! формуеться орфограф^ша норма. Дослщження чинних (як! тих, що юнували в дахрони) варшгпв германсь-ких ономастичних запозичень дають ус! пщстави констатувати, що сьогодш в Украш вщсутш:

а) чша принципи фонотрафування запозичень, тому пропонований нами для бшьшосп (окрм давшх традищйних) запозичень фонографЬашй принцип (вш вщображае украшзовану вимову та спшснуе з перспективною кодифшщею, яка толеруе вариант) мае стати провщним при напи-санш чужомовних власних назв;

б) науково обгрунгована сисгеш графемних та фонемно-графемних англо-украшських! ммецько-укра1нських вщповщниюв, тому представлена в дисертаци система може служит гадгрунтям для загалыкн схеми вщповщнимв при передач! граф!чними засобами украшсько! мови запозичень з мов, ям використовують латаисъку графиу,

в) докладш правила щодо правопису сл!в ¡ншомовного походжен-ня, тому пропоноваш в дксертацц "Проекти правил передач! англомов-них та шмецьких власних назв граф!чними засобами украшсько'! мови", сгодаваемося, будуть використан! при створенш спещальних правил написания запозичених айв, що е нев!дкладним завданням украГнського правопису.

При введенш запозичень у текст засгосовуються, як правило, традицию способи передач! - транскршпдя ! транслперащя, а також

лшгтстично недощльш авторсьи форми шновацШ, тому розробка загалыгоУ схеми вцщоввдникш та викорисгання фонограф1чного принципу вцдворення сприятиме сгворенню компрошсних способ! в \ усуненню ав-торських вар1анпв.

Ушфшщя вар^анпв ономастичних гермашзм!в вимагае врахування способ1в позначен™ аншйсысих фонем та шмецьких графем 1 в апелята-вах, приплив яких в украшську мову е пслужним, а формальний аспект ¿к функцюнування в приймаючш мов1 поки що мало досгаджено. МЬк прак-тичними рекомендациями щодо правопису антликяв, слв шмецькош по-ходження та англо- 1 шмецькомовних власних назв в ущэашсысш мов1 не см1е бута багато розходжень. Фонограф1чне освоения загальних та власних назв взаемопов'язане, тому в перспектив! можлива лише незиачна корекцш ашло-украшськихта шмецько-украшсысих фонемно-графемних систем, ям застосовуватимуться ж до гермаизло в-апелятив!в, так! до ономастичних гсрмашзм1в.

Пропоноваш в дисертацп проекти правил передач! анппйсысих та н!мецьких власних назв граф1чними засобами украшсько'1 мови як нормативш написания розроблено на пщстав! контрастивного анал!зу само! адаптацп чужомовних власних назв, на баз! формального вар!ювання слова вцщовщно до нашого розум1ння фонограф!чно! нор-ми: нормою моясе бути не лише однозначне написания сл!в, але й вар!антн!сть. Анал!з материалу показуе, що без кодиф!кування вар!ант1в порушуватиметься певна культурна традищя ! сгилгсгачна диференщащя.

"Правила передач/ англШських /' нтецъких власних назв (ав-торський проект)" складаються з двох розд!л!в. В ангаомовнш частиш представлено 80 правил передач! та 70 таблиць, яи слугують наочни-ми пос!бниками для вщтворення ангайських фонем з конкретними прикладами та характеристикою можливих виняпав. У шмецькш час-тин! — 30130 — вщповцяго до в!дтворення шмецьких графем. Наведемо декшька приклад!в коректно!, на наш поглад, передач! фонем ! графем, що згадуються в автореферат!:

Табл. I Фонема [i:]

Граф1чн1 В1Д»01ИДН. Bapiaimi украш передач! Прикдадн

aiirJiificbiie ияпнсанш украТиська передача

ас i Caesar С/зар

е i Cleveland Кл/вленд

е Emil Емт*

! Zoe ЗоГ»*

еа i Longreach Лонгргч

ее i Laureen Лорш

ei i Fcilding Фшдгнг

cigh и Leigh Шг*

ео i Peoples П/плз

еу i Seyton Сггон

i i Rosaline Розалш

Г Eloise Ел ой**

ia i Niall Шлл

ое i Phoenix Фпйкс

У i Rhys Р/с

Табл. XXXIII. Фонема [g]

ГрафЬпй В1диои1ди. Bapiaimi украТи. передач! Прнкладн

ашдшське написания украшська передача

eg КС McGregor Мк/perop

cgu КС McGuinncss МкГшнесс

g г Gilford /шфорд

gc t Breage Бри*

Rg IT Haggard Га/Гард

*на початку слш; **гисля голосних; ***у юнщ слш

Rge 1Г Legge Peak ЛеггГйк

Rh г Pittsburgh Питсбург

g« г Guilbeit Плберт

gue г Sprague Спрейг

Табл. LIX. Графема E

Граф»чи1 снолуч. Bapiatmi yKpa'iii. передач! Пр»клади

шмепькс написашш укра'шська передача

е е Emanuel Емануель

ее ее Meerbach Меербах

eh е Nehrlich Hepnix

ег Lehmann Легманн*

ег Polterzeh Польтерцег**

ei ай Heinrich Гшшрк

ей ой Feuchtwanger Фойэтвангер

еУ ай Beyersdorf Банерсдорф

Табл. LXXI Графема Н

Граф!ч1й сиолуч. Bapiairm украТн. передач! Приклади

Ымецг.ке написания украТнсг.ка передача

h | г | Hildegard | Гшьдегард

*перед одшсю приголосного; **у юнщ сл!в

Ochobmí положения дисертацп внкладсно в таких публжащях автора:

1. Чужомовна проприльна лексика у фонограф1чнш систеш украшсько! мови.

- Кн. 1: Теорепгап аспекта - Ужгород: JEpa, 1999. —486 с.

2. Чужомовна програлыш лексика у фоиограф1чшй систем! украйгсько! мови

- Ki 1.2: Орфо!раф1чш правши шредач. - Ужгород: Jlipa, 1999. - 560 с.

3. Чужомовна програльна лексика у фонограф1чшй систеш украшсько! мови.

- Кн.3: Словники украшсько! передач ангяшських i нмецьких власних назв.

- Ужгород - 504 с.

*•*

4. Адаппцдя атропотм!чних англшизмш та пшшня украшсько! практично! транскрипцц //Компаративний анатз: питания теорц i иракгаки. - Киев: НМК ВО, 1992.-С. 30-42.

5. Передача шоязычных антропонимов в художественном тексте //Науковий bíchuk УжДУ- Сер. романо-германсько! фшологй. - Ужгород, 1994. - Вип. 1. -С. И-15.

6. Вщгаорення ономастичних запозичень //Науковий bíchuk УжДУ. Сер. романо-германсько! фшешогй. - Ужгород 1994. -Вил. 1. - С. 43 -47.

7. Транскригацйна передача шшомовних власних назв як проблема реконсг-рукцц // Реконструкпши можливосп ономастики. - К.: HAH Укршни, 1995. -С. 16-17.

8. BapiaHra украшсько! передач! аншшських прпвищ, що micran. 6ina6iajn>hi фонеми//Науковий bíchhk УжДУ. Сер. романо-германсько! фшологй. - Ужгород, 1995. -Вип. 2.-С. 17-27.

9. До гапання стандартизовано! передач! украшських ангропонЬпв англйською мовою //Вщгвореши украшських власних назв (amponoHÍMÍB i тототм1в)шоземнимимовами.-К: HAH Украшу 1995.-С. 99-104.

10. Передача ангашських i шмецьких топотав украшською мовою (на ма-repiani географ1Чних мал) //Науков. bícimk УжДУ. Сер. романо-германсько! фшологй. - Ужгород 1996. -Вип. 3. - С. 13 -17.

11. Bapiairmicrb у передач! анпййських власних назв в украшських перекладах 1-oi пол. XX сголлтя //Ономастика схщних слов'яа - К: HAH Укралш, 1996.-С. 22 - 24.

12. Фонетичне опануваыи тавимова шомовних власних назв //Суб'ост пшвння: отшолчт та методалопчш аспекте проблеми, Studia Methodologica/ - Тер-нопшь, 1996. - Вип. 2. - С. 94 - 98.

13. Проблеми ушфкошшого вщтпорешш шомовних власних назв //Науковий гпашк УжДУ. Сф. Фшолопя: Ономастичш студи. - Ужгород, 1996. - Вил. 2. -С.4-8.

14. Словошр анпвйських ашршмлмв: передача в украинских текстах //ГГроблеми ономасгачного слговотвору. - К: HAH Украйи, 1997. - С. 13 -16.

15. Фоиетчна транскрипция та навчання bhmobí антомовних власних назв //Прагматачш аспекта мовногофункцюнування. - Ужгород 1997. -Вип. 2. -С. 57-63.

16. Орфограф1чна BapiaimricTb запозичених географ^чних назв //Меггодолопчт проблеми психолога мисленневохта мовно! далыюсп. Studia Methodologica -Тернопшь, 1997. -Вип. З.-С. 165-166.

17. Про один Í3 cnocoöiß передач! запозичених власних назв //Слов'янська ономастика: Зйрн. праць на честь 70-ряччя проф. Чучш ПП. - Ужгород: РВВЮ, 1998.-С. 73 - 84.

18. Питания орфографгак» норми дня запозичених шпропошлпв //y¡q>aiHCbKa ономастика. - К: HAH Украши, 1998. - С. 49 - 54.

19. Словник totohímíb та проблема орфограми в написант топошмщшх ангшзьпв //Bíchhk Держ. ун-ту "Лш^вська полпехшка". Проблеем ук-paiHCbKO'i термшологи. -1998. - № 336. - С. 90 - 93.

20. Чи сл1Д враховувати графшу шглшських назв при передач} i'x мовою-рецитсттом? (англ. мовою) //Лшпистачт та мегтодичт проблеми навчання мови як шоземно}. - Полтава, 1998. - С. 4 - 7.

21. Трансплантация i трансфонування як допомшп метода вццворення чужо-мовних власних назв //Проблеми слов'янсько! ономастики. - Ужгород, 1999. -С. 32 - 37.

22. Pea*iÍ3aiD# ангайсько? фонеш [i:] граф1чними засобами украйгсько! межи //Украшська мова в ocbítí. - Ьано-Фрагаовсыс Плай, 1999. - С. 63 - 66.

23. Реатзац1я англшських фонем [е] i [ж] граф!чними засобами украгнсько! мови (на MaTepiani власних назв) //Гуматтарний bíchiik Cepia - шоземна фшолопя: Проблеми суч. заруб. лгг-ри, проблеми суч. лшгв-ки. - Черкаси: ЧГП, 2000. - С. 138-144.

24. Реатзащя анппйсыкй фонеми [о:] граф1чними засобами украйюько! мови (на Marepiajü власних назв) //HayKoei записки. - Вип. 26. Сер.: Фшол. туки (Мо-вознавспю). -Юровоград:РВЦКДПУ ж В. Вишиченка,2000.-С. 64 - 73.

25. Орфограф1чний словник чужомотгох власних назв //Сучаст проблеми термшознавсгва: 36ipH. наук. пращ,. -К.: КМУЦА, 2000. -С. 180-185.

26. Реашзацщ англшсько! фонеми [5:] графгчними засобами украшсько! мови (на Marepiam власних назв) //Эбгрник праць на честь 70-р1Ччя проф. Петра Лизап-ия. - Ужгород:. ВАТ «Патет», 2000. - С. 179 -186.

27. Про передачу ммецьких графем граф1чними зассбами украшался мови (на Marepiam власних назв)//ШуковийвкникУжДУ. Сер. Фшолопя. - Ужгород 2000.-Вил. 4.-С. 12-15.

28. Реалзащя аншйських фонем [h] i [х] граф1чними засобами украшсько! мови (на Marcpiani власних назв) //Сучасш проблеми мовознавсгва та лггерагу-

рознавства: 36ipa наук, праць. -Ужгород, 2000. - С. 83-88.

***

29. Переводные эквиваленты заимствованных собственных имён //Груды Меж-дунар. конфер. "Актуальные проблемы научно-технического перевода". -Воронеж, 1993.-С. 29-30.

30. Украшська трансформация аншйських npiaBian //Manspiara 49-oi щдсум-ково! конфер. проф.-викл. складу УжДУ. - Ужгород. 1995. - С. 6 - 7.

31. Про вщпюрення англшських власних назв, що Micran. лаб1о-дсшалыа фонеми //Maiepiajm 49-oi гвдсумково! конфер. проф.-викл. складу УжДУ. - Ужгород, 1995.-С. 21 -22.

32. Внмова затозичепж власних назв у npoueci вивчення анппйсько! мови (англ. мовою) //English Language Teaching in Ukraine... -L'viv, 1995. -P. 62 -63.

33. Практична транскрипция як основний cnoci6 передач! ainponomwiu-англшизмв //Маггергали 1-oii Мжнар. конфер. пам'ял Ю.О. Жлуктешса "Мови европейського культурного ареалу: проблеми розвигсу i взаемодо". -К., 1995.-С. 31.

34. Ai пгло-украа гський словник топошмв // Marepiaro Всеукрашсько!" науково-пракшчно! колференцц з топошмки "Сгаорення нацюнального гнформахд-йного банку географ1Чних назв". - К, 1995. - С. 14.

35. Про вдаворення ммецьких прЬвшц //Marepiann 50-o'i науков. конфер. проф.-викл. складу УжДУ. - Ужгород, 1996. -С. 17.

36. Англо-укра'шський словник пршшц (Проект) //Marcpiaror З-o'i Мжнар. нау-ково-практ. конфер. "Лексикограф1чш та мегодичш концепцц викладашя шоземних мов у ВЮ". -Лийв, 1996. - Ч. С. -С. 23-24.

37. Про укладання англо-украшського словника власних назв /Мащпали М^жнародно! науково-методачно! конфер. 'Методические концепции обучения иностранным языкам в вузе". - Донецк, 1996. - С. 92 - 93.

38. Питания орфографй англомовних власних назв //Marepiaim Мжнар. науков. конфер. "Питания сучасно! ономастики". -Д ншропетровськ, 1997. - С. 38.

39. Запозичегага ошмш: орфотрафЬший аспект //Методолопчт проблеми психологи мислсгпгево'1 та mobhoï дальносп. Studia Methodologica. - Терногпль, 1997.-Вип-З.-С. 166-167.

40. АнГло-украшський частстший словник географ1чних назв /Материли 3-oï Мжнар. науков. конфер. "Компьютерна лшгвктика та викладошя чужозем-пих мов у вмцих навчалыак закладах". - Львш, 1998. - С. 68 - 69.

41. Англомовт запозичегага в термшолопчтй систем украшсько'1 мови //Матер1али Мжнар. науков. конфер. "Актуальные проблемы изучения и преподавания филологических дисциплин в техническом вузе". - Киев: МУ-ГА, 1997.-С. 14-15.

42. Поршлялша характеристик! монофгонпв шглшсько'! та украшсьюл мов (на MaTepiaii власних назв)//Тези Мжнар. науков. конфер. "Нагальт проблеми вивчемиав1ац}шо1ТфмшолопГ. -К, 1999. -С. 20-21.

43. Рекомевдацд курсантам тцодо визначення фонемного складу чужомовноГ Bjiacmï назви //Тези допов. 10-oï науково-метод конфер. Житомир, вйськ. шст-ту радюепекторкки. - Жттаяф, 1999. - Ч. KL Традицшш та нетра-дащшш метода викл. мов. - С. 38 - 39.

44. Про укладання орфограф1чного словника чужомовних власних назв //Сучасш проблеми тфмяюлогй та термшографи: Матер, мжнар. наук, конфер.-К.: КМУЦА.2000.-С. 110-112.

45. Про переклад власних назв (англ. мовою) // Матер, конфер. "Лшгвктика i вербальнакомушхахсяу21 стол mi... тецценцц i перспекгиви". - К, 2000. -С. 74-75.

46. Випадки гшерфонетизму при передач! власних назв //Проблеми суч. cbîtoboï лггератури та лшгвклики: Тези Всеукр. наук. фшол. конфер. - Черкаси: ЧГП, 2000.-С. 40-41.

Анотащя

Тудманян A.Í. Вщтворешш власних назв у переклад- -Рукопис.

Дисершця щ здобуггя наукового ступеня доктора фшмопчних наук за спещалъшстю 10.02.16 - перекладознавство. - Кшвський нацюнальний ушверситет ш. Тараса Шевченка, Кшв, 2000.

На 1одстав1 а№шзу оригинально! та псрекладноГ художньо-белетристично! та науково-публщистично! лператури в дисертахщ проведено повне системне дослшження фонограф1Чног структура чужомовних власних назв (аншйсышх i шмецьких особових ¡мен, прввищ та гео-граф1чнкх назв), а також !хньо!' асимшщи украшською мовою в рамках за-гально!' теорй перекладу та лексичного запозичення.

Правд виявляе i докладно анагазуе граф1чш ндповщники фонемного складу англшських ohímíb, графемш сполучення шмецьких назв, а також Bapiaimi ix украшсько! передач!. Крш того, вона пропонуе два авторсыа проекта передач! англ!йських i шмецьких власних назв графящими засоба-ми украшсько!' мови, яю передбачають правопис ycix аналгюванах BapiamiB.

Ключош слова: формальне освоения запозичень, вщгворення, чужо-мовш власш назви (аетропонаш, топошми), орфо1раф!чна вар!ангшсть, фонограф!чна адапгахдя, пракгичш транскрипщя, трансплантащя, трансфо-нування, мова-джерело, мова-сприймач, графЬш засоби мови, граф1чш вщповццшки, фонемовживання.

Аннотация

Гудлшнян А.Г. Воспроизведение собственных имён в переводе. -

Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Киевский Национальный университет им. Тараса Шевченко, Киев, 2000.

На основании анализа оригинальной и переводной художественно-беллетристической и научно-публицистической литературы в диссертации осуществлено системное исследование фонографической структуры иноязычных собственных названий (английских и немецких личных имен, фамилий и географических названий), а также их ассимиляции украинским языком в рамках общей теории перевода и лексического заимствования.

Ввиду того, что реализация английских и немецких собственных именований в украинской передаче происходит с большими колебаниями (особенно английских онимов), возникает срочная потребность в создании правил передачи иноязычных собственных имён и названий графическими средствами украинского языка и их кодификации. В качестве примера приведём 13 вариантов украинской передата английского названия Cornwall [TcoinwSI], которое занесено в созданные нами Словари как топоним (название полуострова и графства в Великобритании) и антропоним (фамилия): Корпуа'п, Корнуал, Кориуелл, Корпел, Корнуелъ, Корнволл, Корпвоп, Корнвелль, Корнвеп, Корнвалъ, Корнуваль, Карталь, Корн-Уельс.

В д иссертации исследование фонографии проводилось в двух аспектах - синхронном и диахроническом. Учитывая это, целесообразным считалось детально проанализировать все явления, связанные с процессом становления и освоения фонографической оболочки английских и немецких собственных названий в пределах диахронического среза, рамки которого определяются 1870- 1995 годами.

Для реализации поставленной цели решены такие задачи: 1) определены роль и место формального аспекта иноязычных слов в рамках общей теории перевода, а также в рамках межъязыковых контактов; 2) описана фонографическая структура английских и немецких собственных названий и охарактеризованы её основные компоненты, принимая во внимания этимологическую специфику, потенциальные возможности системы воспринимающего языка и влияние действующих нормативных факторов; 3) установлена особенность взаимосвязи всех сторон формального аспекта иноязычных собственных названий, в зависимости от их соотношения классифицирован весь экспериментальный корпус иноязычных лексических единиц; 4) систематизированы динамичные процессы в освоении фонографической структуры иноязычных собственных именований и охарактеризованы основные виды их изменений в границ ах ограниченного синхронного среза

В работе теоретически обобщены проблемы письменной фиксации английских и немецких онимных заимствований украинским языком; выявлены категории, присущие фонографии заимствованных слов; определены критерии орфографической нормы для новых заимствований; определены неотложные для кодификации случаи вариантности заимствования; проанализированы способы передачи английских и немецких заимствованных названий графическими средствами украинского языка; рассмотрены существующие и возможные обозначения иноязычных фонем и графем в названиях, которые заимствованы украинским языком в различные периода его развития; представлены собственные предложения относительно разрешения проблемы правописания иноязычных ономастических заимствований.

В диссертации выявлены и подробно проанализированы графические соответствия фонемного состава английских онимов, графемные сочетания немецких названий, а также варианты их украинской передачи. Кроме того, предложены два авторских проекта передачи английских и немецких собственных названий графическими средствами украинского языка, которые предусматривают правописание всех исследованных вариантов.

Ключевые словах формальное освоение заимствований, воспроизведение, иноязычные собственные имена (антропонимы, топонимы), орфографическая вариантность, фонографическая адаптация, практически транскрипция, трансплантация, трансфонирование, язык-источник, язык-приемник, графические средства языка, графические соответствия, фонемо-употребление.

Summary

Goodmanian Arthur Gr. Proper Names Reproduction in Translations. -Manuscript.

Doctoral Dissertation. Speciality 10.02.16 - Translation theory. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2000.

On the basis of the original and translated bélles-Iéttres as well as publicists science literature a thorough investigation of foreign proper names phonographic structure is made. Different types of English and German first names, surnames as well as geographical names adaptation in the Ukrainian language within the translation theory framework are studied.

Phonemic structure of English proper names graphic correspondences, graphemic combinations of German proper names and Ukrainian transformation variants are analysed in detail. 'Rules of English and German proper names reproduction in Ukrainian' are suggested The author's draft considers all the studied spelling variants.

Keywords-, loan-words formal assimilation (adaptation), foreign proper names (first names, surnames, geographical names), orthographic variants, phonographic adaptation, practical transcription, transplantation, transforation, source-language, target language, language graphic means, phonemes usage.

Поделиться с друзьями: